СБУ вилучила відео-доказ хабарництва Генпрокурорки

Ніхто не спостерігав за Генпрокуратурою у її розвитку. Це неможливо. Так само, як неможливо називати деградацію розвитком. Плівки Халімона, на які вже не реагує суспільство, — це не емоційна тупість громадян. Просто важко поруч зі сміттєвим полігоном відрізнити сморід окремої купки лайна. Тим більше, якщо цей «полігон» — Офіс Президента України. Я щиро перепрошую за стиль подальшого викладення —  намагаюся бути максимально зрозумілим.

Венедиктова і Халімон

Що об‘єднує викладача Харківського університету внутрішніх справ — зауважу: кращого ВНЗ МВС в Україні — із колишнім начальником реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції? Тут не знайти нічого. Тому швидше — що об‘єднує колишнього арбітра Торгово-промислової палати із колишнім начальником реєстраційної служби, зятем скандального голови Прилуцького суду. Сама посада, на яку Павла Халімона свого часу пролобіював його тесть — це діамантова копальня корупції. Тому, враховуючи професійний «спіч» Павла Віталійовича у розмові із Олегом Дмитренком про 40 мільйонів (тут можна пошукати), і на Халімона, більш ніж імовірно, щось знайдеться. Але зовсім не факт, що відмивання депутата Халімона від вимагання хабаря — пряма послуга саме цьому депутату. Більш імовірно, що Ірина Венедиктова як генпрокурор надає послугу комусь третьому.

Що є відкритого по Халімону. По-перше, він вірянин московського партіархату, чого не приховує. По-друге, з часів президентської кампанії Володимира Зеленського входить до найближчого його оточення — так само, як і Ірина Венедиктова, до речі. Тобто прохання рятувати Халімона могло йти і від Зеленського безпосередньо.

Незважаючи на всі публікації на цю тему, Ірина Венедиктова нічим не ризикує. Не здивуюся, якщо вона залишиться генпрокуроркою і після Зеленського. Якщо вона зрештою кине за ґрати і самого Володимира Олександровича — теж не здивуюся. Та й сам Павло Халімон може сісти. Разом з Олександром Юрченком, який попався раніше. Те, що Венедиктова творить, чітко вказує на одне —  людина вона абсолютно безпринципна і слухняна для тих, хто над нею. Вона вміє бути зручнóю. Зручність — це її світогляд.

Але є нюанси

Вони теж світоглядні. Такі речі проявляються, коли людині надають право обирати або діяти самій. Наприклад, Венедиктова бачить розслідування справи Майдану тільки в контексті скасування амністії для учасників Революції Гідності. Тобто про антимайдан або про мокрушників з міліції мова не йде в принципі. І зауважу: саме ця людина донедавна готувала поліцейських для України.

Ірина Валентинівна все читає про себе. Тому візьму собі право прояснити свою негативну оцінку її як громадянки на прикладі її ж позиції по Майдану.

 

Все, що відбулося на Майдані, можна викласти одним абзацом. На Майдані найнята суспільством охорона розстрілювала роботодавців, з податків яких вона живе.  Головний інвестор держави — її громадяни. Правоохоронці лише наймаються громадянами. І те, що вони наймаються з числа самих громадян, ніяк не надає право правоохоронцям розстрілювати інших громадян. Тим більше за наказом найнятих (!) громадянами політиків або призначених (!) політиками начальників. Тому у цивілізованих країнах існують чіткі ознаки законних форм масових протестів. І як раз Майдан на 101% відповідав цим ознакам. Наприклад, протест не загрожував бізнесу. Навіть лякливий Макдональдз працював. Що ж до кровопролиття… З миті, коли у мітингувальників полетіли кулі, саме правоохоронці опинилися поза законом, а не протестувальники, які відповіли їм так само вогнем.

Проте повернемось до світогляду Ірини Венедиктової. Її призначенці, її оточення, люди яких вона витягає з кримінального лайна — все це її характеризує. Хоча це не є протиправним в Україні, і тим більше підсудним. 

Цікаво не те, що вони робили колись чи роблять зараз. Цікаво, хто вони за світоглядом. А за світоглядом всі вони — суцільна «вата». Та «вата», яка своїм рафінованим хохляцтвом намагається бути більше росіянами, ніж самі росіяни. Вони не хочуть бути кращими серед рівних. Вони хочуть бути панами серед холопів. 

З цієї ж причини Андрій Портнов взяв неабияку участь у кар‘єрі Венедиктової. І даремно б‘ються журналісти у пошуках якихось кулуарних-особистих пояснень цього. Тут все прозоро.

Немає насправді у неї ніякого прямого зв‘язку із Андрієм Портновим. Принаймні він не такий, як його часто описують. Портнов — спільник Венедіктової за світоглядом, як, власне, і Зеленський. До речі! Портнов так само підбирає персонал і кандидатів на посади. Він майже не зустрічається із ними особисто — він вивчає медійний або інтернет-профіль кандидатів. І часто призначенець дізнається про те, що його «патроном» є Портнов, вже після призначення, і не від самого Андрія Володимировича. 

Чи корумпована головна прокурорка України

Це надто різке питання. Коректніше так: чи приймає Ірина Валентинівна Венедиктова дружні послуги? На мою думку — так, приймає. Але не від усіх. Від Арсена Борисовича Авакова, наприклад, приймає демонстративно радо. Так, вона не побачила ознак корупційної послуги з боку керівництва МВС у призначенні свого чоловіка. Я жодним чином не заперечую його професійності в частині кіберзахисту. Забиті телеграм-посиланнями наркобариг стіни будинків у Харкові та Києві — тому свідчення.

Тут варіанти два: або не бачать, або не ловлять. Проте ризикну припустити, що корупційну послугу від керівництва МВС вона отримувала щонайменше двічі. Другий раз — це коли Ірина Валентинівна  не побачила ознак підкупу у схемі звільнення та поновлення свого чоловіка в структурі МВС України.

З іншого боку, ця толерантність до послуг може бути лише демонстрацією. Такий собі сигнал керівництву МВС, що Генеральна прокуратура — не ворог поліції. Тому сидить і сидітиме до кінця каденції Зеленського Андрій Антоненко («Ріф»). І ігноруватиме суд із прокуратурою всі докази його невинуватості. А мокрушники та ґвалтівники з МВС виходять на свободу. Це не питання Закону чи Справедливості. Це питання світогляду. І не кажіть, що рішення приймав якийсь суддя — я не питав про повій.

p.s.

На фото нижче — ресторан-піцерія «Моменто». Його адреса: місто Київ, вулиця Золотоустівська, 2/4. Це за Київським цирком, поруч із площею Перемоги. Там же поруч — телеканал «Інтер».

Я чому так детально описую — це саме те місце, де новопризначена генпрокурорка Венедіктова з‘їла свою першу «котлетку». Без подробиць і пояснень — НАБУїни мені не платять. Було так: вона була із супроводжуючим. Він — із пакетом. До їхнього столику підійшли і поклали у пакет «котлету», що зовні нагадувала ретельно завернуту цеглину. Цей факт потрапив на камери відеоспостереження «Моменто». Але відео було вилучене (офіційно — не знайдене) співробітниками СБУ. Проблема в тому, що в мить «котлетних інтервенцій до пакетів» українська розвідка вела там спостереження за якимось проросійським громадянином. І прокурорка абсолютно випадково (!) потрапила ще й на оперативне відео. Тому одна із версій, чому СБУ трусить ГУР, аж до стрілянини на ураження по українському спецназу, — спроба видушити з військової розвідки оперативний відос. За таке не гріх вломити всі без винятку операції ГУРу. Такий «ексклюзив» чогось та вартий. Як вони будуть видушувати відео з інших відвідувачів, які знімали себе, а спалили прокурорку — не знаю. 

Дам НАБУїнам підказку. Підніміть трафіки за тиждень до призначення Венедіктової і за тиждень після. Може, котлетодавця і не встановите, а от супроводжуючого — легко. А далі буде кропітка робота. Але для такого вас і створювали. 

До речі! Я зовсім не виключаю, що так загадково і невимушено їй просто передали коробку «рафаелок». Того, що спостереження велося і з боку МВС, теж не можна виключати.

А от ресторанчик цей рекомендую. Сам там іноді куштую вкусняхи. Нормальна кухня. Ну, то таке.

Юрій Колесников