Чому військовий облік для жінок – це легалізація безкоштовної проституції та домагань, за які нікого не покарають

— Ти з комбатом чи комбригом спиш? – питає боєць, коли ми стояли на КСП батальйону у черзі в душ. 2016 рік, Світлодарська дуга.
— Еее, я приїхала в армію служити, — невпевнено відповіла я.

Через стінку душових чути стогони. 

— О, там Леська з чоловіком, — посміхається він. — Хочеш підемо наступними? Я тебе нахилю біля батареї, раком поставлю і відтрахаю.

— Та ні, дякую, — шоковано відповідаю і швидко думаю, що робити, адже двері там зачиняються лише на один маленький гачок.

— Ну як хочеш, — знизує плечима він і звичайним тоном продовжує розповідати армійські побутові історії. 

З першого дня мого прибуття до бригади я стала цікавим об’єктом для голодних солдатів. Підкати різного плану від «А цифри свої мені дай, я тобі зателефоную, поспілкуємося ближче» до відвертого «Може, пішли потрахаємося?». 

На стрільбах під час вправи з положення лежачи я раптом повернулася до інструктора, щоб спитати про правильність пози, і помітила, що всі погляди спрямовані саме на моє тіло та роздвинуті ноги, хоча навряд щось можна було розгледіти під прошарками термухи та зимової форми. Але це було настільки неприємно, наче мене вже роздягли. 

Коли ти жінка і приходиш до армії, будь готова до того, що тебе сприйматимуть як сексуальний об’єкт. Навіть якщо ти не гарна і не дуже розумна, але маєш вагіну — все, ти чиясь потенційна коханка. Щоб побудувати кар’єру в армії жінці потрібні або бути родичкою «того самого дяді», або спати з «тим дядею» чи офіцером високого чину. Усе просто і легко. 

Моя кар’єра мала скластися у пресслужбі бригади. Адже саме за цим фахом я туди йшла. Працювалося нам більш-менш добре, поки комбриг полковник Майстренко вирішив привести свою чи то коханку, чи то цивільну жінку на це місце — Лєну. Мені ж закрили доступ до всього, зокрема до сторінки бригади у фейсбуці, яку ми з колишнім начальником пресслужби робили з нуля. Війна полковника і старшого солдата (мене) дійшла до того, що він мені відкритим текстом сказав шукати місце в іншій бригаді. 

Так само склалося і з офіцерськими курсами. Начальник відділу кадрів майор Трайкун хотів відправити свою коханку Таїсію, але оскільки їй відмовили, то він завернув і мої документи. До речі, зараз вона таки вивчилася на офіцера. Тоді від бригади поїхала лише одна дівчина, яка нині дружина командира однієї з бригад, а тоді — заступника комбрига. 

Слово «валькірія» в армійському сленгу — це повія. І не дарма. 

На полігоні у жіночому наметі я пізнала всю суть військової романтичної драми. Коли у сусідньому наметі спить наречений, його кохана дівчина водить до себе різних хлопців з інших підрозділів. Майже щоночі її ліжко скрипіло під вагою двох тіл. Особливо весело було, коли ти виходиш з намету, а прямо на вході на колінах сидить дівчина, якій один з хлопців «робить маску для обличчя» із розстібнутих штанів. Віка «майонезна баночка», як її потім називали, вранці робила вигляд, що нічого не сталося. І це сприймалося всіма нормально! Хоча так не має бути. Бо це армія, а не бордель. 

Так само медикині і кухарки весь час водили до себе хлопців. Розуміємо, справа молода, всім хочеться. Але через цю доступність страждають потім дівчата, які дійсно йдуть в армію, щоб служити, а не займатися проституцією чи обслуговувати командирів та особовий склад.

Ні, звісно, є купа адекватних дівчат, які гідно виконують військовий обов’язок і не сплять з усіма поспіль. Але їм доводиться прикладати багато зусиль для того, щоб припиняти таке ставлення до себе. 

Коли ти йдеш у душ на полігоні, то маєш обов’язково брати з собою охорону. Адже хтось з хлопців намагатиметься «випадково» туди зайти. І таке було не раз. Після того, як полковник зайшов до польової бані, де були ми вдвох з офіцеркою, зі словами: «Ой, девочки, чего я там не видел», вирішила, що варто митися вночі в загальному душі і хрєн з ним, що там лише холодна вода. 

Був випадок, коли у нас на Башкирівському полігоні зґвалтували військовослужбовицю. І вона про це заявила. Сказали, що сама винна і не треба було бухати з пацанами. Не знаю, чим завершилася ця історія. Але то було дуже показово. Що б не сталося із жінкою — то її провина. Бо місце жінки на кухні. Беззуба і вічно п’яна кухарка Натаха була подана на якийсь орден у нагородженні просто за те, що спала із зампотилом і носила обіди у штаб. 

А чого варта історія про Анжелку, з якою мали статевий акт піхотинці, мінометники, вмзшники і всі, кому не шкода своїх прутнів, поки вона п’яна лежала обличчям у рибі на продовольчому складі. Потім Анжелка кричала цивільним «Я ваєвала, та шо ви знаєте пра вайну?! Я воду із калюж пила, пака ви тут сідєлі!».

Коли я, наївна і молода дівчина, за покликом серця вирішила поїхати на війну та укласти контракт із ЗСУ, щоб щиро допомагати нашим військовим захищати Батьківщину, то й не підозрювала, з яким світом блядства можу стикнутися. У моїх романтичних мріях я мала сидіти в окопах з пацанами і допомагати робити смерть ворогам. А не весь час відбиватися від домагань та ловити на собі хтиві погляди. 

Колись у мене закохався капітан. Спочатку він по-доброму допомагав мені з дрібницями, возив у місто, на річку. Я ставилася до нього, як до доброї люди. Він весь час посміхався та жартував. І в якийсь момент серед ночі отримала від нього повідомлення: «Я бы тебя вылизал всю. Приходи ко мне». Спілкування припинилося. Час від часу він намагається писати щось, але не отримує відповіді. 

І це ще не всі випадки я пригадала. 

Блядство, наркотики, алкоголь і проституція — от у що перетворить армію військовий облік для жінок… 

Ксенія Пантелєєва, журналістка