Жіночі свята в армії або “медаль за вагіну”…

Якось мені вперше (потім і вдруге було) присвоїли звання старшого солдата з нагоди святкування «жіночого дня». Просто штаб бригади просив від батальйонів солдатиків-жінок для цього. Мене та ще пару дівчат подали, хоча це був тільки перший місяць контракту. Подали тому, що всі інші раніше законтрактовані вже були «сержантессами» (чи сержантками, маму їх за ногу).

Але то ще таке. У бригаді нагороди треба було заслужити. І вони дійсно цінувалися серед рядового та сержантського складу.

Поки у вищих штабах деякі «гені(т)альні охвіцери» виписували собі ордени за мужність (якось окремо розповім про це :)), солдатам у кращому випадку давали грамоти від комбрига. 

З часом виявилося, що мої друзі, які гідно воювали та пройшли через пекло, мають такі ж самі нагороди, як штабні міністерські дівчатка, які й автомат не знають яким боком тримати. Ба більше! У дівчат нагород цих цілі колекції, причому відомчих! А у хлопців — парочка державних та кілька народних-волонтерських.

І на цьому «тлі», з нагоди кожного свята, міністерські дівки отримують від Міністерства оборони купу нагород «за тяжку працю у тилу та штабі». 

Давно пропоную ввести державну нагороду (медаль, відомчу подяку або грамоту) «За вагіну».

А то якось взагалі не тойво нагороджувати бойовими нагородами жінок за те, що у них статевий орган всередину — нагородами, за які хлопці отримували поранення та гинули на війні. 

Нині мої три медальки взагалі нічого не варті, як виявилося. Президентську, за участь в АТО мені просто кинули на стіл. Зате грамоту на 8 березня — вручали перед строєм й навіть з квітами. 

Отак і знецінилися усі ваші нагороди, Міністерство оборони. Ви провалили навіть цю реформу.

Цінна тепер хіба що совість, яка є у не всіх, хто вдягнув піксель. 

Зі святом вагіни, жінки. Держава вас не забуде.

p.s. 

Просто нагадаю, що 14 жовтня та 8 березня — це не день чогось між ногами — не «чоловічий день», бляха! То ж, мужики, ваша «гендерна рівність» буде порушена.

Ксенія Пантелєєва, журналістка