“Армія. Мова. Віра” – складові, що є основою для створення нації Патріотів

Юрій Федоренко

“Армія. Мова. Віра” – всім відомий слоган п’ятого президента України Петра Порошенка. На думку його політтехнологів, саме ці складові є основою для створення нації патріотів. Сперечатись безглуздо, тому що саме Віра та Мова є об’єднуючими чинниками для справжньої Нації, яку має захищати Армія.

Слава Богу, з армією в Україні все гаразд. Зруйнувавши своєю хоробрістю та вмінням усі плани кривавої московської агресії проти України, наші захисники довели усьому світу, що українці мають надійний захист, здатний дати відсіч будь-якому агресору.

Такою наша Армія стала, пройшовши горнило 8 років “прихованої” російської агресії та страшні та криваві місяці з початку відкритої навали путінської орди похмурим ранком 24 лютого минулого року. Сучасна українська Армія заплатила страшну ціну величезних втрат, болю та страждань Захисників за зростання своєї вправності та потужності. За те, щоб ворог тремтів від жаху від очікування нашого визвольного наступу, розуміючи, що йому нема чого протиставити українському війську, яке поєднує в собі патріотизм Нації, військовий розум і вправність, помножені на сучасну зброю від наших друзів та партнерів антипутінської коаліції.

З Вірою в українців теж усе так, як у будь-якої справжньої Нації, яка розуміє, що “сила – в Правді”. А Правда – стовідсотково на нашому боці.

Це Правда свого щасливого, незалежного від будь-яких сторонніх зазіхань, життя на Власній, Богом даній щедрій українській землі. Своя Земля – своя Віра – своя Церква. Не осквернена сатанинськими заявами та обрядами РПЦ, яка роками намагалася зруйнувати нашу Віру та направити вірян у пазурі кремлівських диктаторів. Своя, справжня!

Не варто ідеалізувати! “Хто без гріха, нехай першим кине в мене каміння!” Але ПЦУ не змінила систему цінностей, заснованих на Правді та Коханні, як це зробили московити. І Наша Церква здатна та має право вести українську паству переможним шляхом.

Мова. М’яка і співуча для друзів, і люта для ворогів, “солов’їна” подолала усі заборони та утиски і зайняла по праву місце державної для цілої Нації, яка століттями виборювала своє право на Незалежність та Самостійність. Протягом тривалого часу українська мова була заборонена і пригнічувалась російською імперією.

Болотна натягла на себе великодержавну корону і оголосила себе якимось “пупом землі”, а російську мову – єдиною “справжньою мовою” всіх земель, які встигла поневолити і нав’язати своє “право”. Не оминула біда і нашу рідну землю та українська мова стала мовою непокорених. І врешті-решт ми, українці, перемогли та здобули свою свободу та незалежність і право на свою, рідну, українську мову – мову Переможців.

Після всього, що нам “приніс” “російський брат”, після тисяч смертей та понівечених доль українців, після зруйнованих міст та селищ, після тривог та обстрілів мирних українських будинків, російська мова сприймається нами виключно як ворожа. Мова вбивць, ґвалтівників та катів українського народу.

Але чи це розумно? А ми маємо бути розумними. Заради нашої Перемоги та подальшого розвитку країни. То навіщо своїм неприйняттям та огидою до “російської” ставити хрест на досягненнях науки та культури, які були зроблені “російською”?

Ворог нам заборгував.

І його борг перед українською Нацією навряд чи повністю покриють сотні тисяч смертей чи мільярди повоєнної контрибуції. То чому ж ми самі віддаємо йому те, що є і нашим, українським, по праву. Чому ми забуваємо, що той же Михайло Ломоносов – “видатний російський учений-природодослідник, металург, поет і письменник”, народився 1711 року в селі Мишанинське (нині це село в ленінградській області росії), у родині УКРАЇНСЬКИХ селян!

Сергій Прокоф’єв – “російський” композитор, один із найбільших музичних діячів XX століття, народився 1891 року в місті Сонцовка в Донецької області України, в родині УКРАЇНЦІВ. Лев Ландау – “російський” фізик-теоретик, нобелівський лауреат 1962 року, народився 1908 року в Баку, в родині УКРАЇНЦІВ.

Малевич, Мечников, Сікорський… Тисячі прізвищ, тисячі українських творців і геніїв, яких недоімперія привласнила собі, вихваляючись “російською наукою та культурою”, розмовляли та творили російською. Багато чого з того, чим пишається ворог, є нашим по праву! То чому ми самі відмовляємось від нашої історичної спадщини?!

Більше половини українців (це за мінімальними розрахунками) добре розуміють та розмовляють російською мовою. Чи це є нашою бідою чи виною? Адже з давніх-давен відомо, що чим більше мов знає людина – тим вищий у неї інтелект! А от у росіян із цим біда… Особливо коли пропагандисти кремля намагаються щось “відтворити по-украінскі”. Слабкі вони на думку, “горілка, ракети (були) і балет (теж – у минулому)”. І все…

Існує безліч досліджень, що вивчають взаємозв’язок між кількістю мов, які знає людина, та її рівнем інтелекту. Ці дослідження чітко вказують на те, що знання кількох мов може бути пов’язане з більш розвиненими когнітивними навичками, такими як логічне мислення, увага, пам’ять та вирішення проблем. Вивчення різних мов вимагає вміння перемикатися між різними системами знаків та правилами, що може сприяти розвитку когнітивних навичок.

Знання кількох мов також може сприяти розвитку метамовного усвідомлення, тобто здатності розмірковувати про мову як систему правил і структур. Це метакогнітивний процес, який може покращувати здатність аналізувати та узагальнювати інформацію. Знання кількох мов може також сприяти розвитку міжкультурної компетентності, тобто здатності ефективно взаємодіяти з людьми різних культур. Вивчення мови також охоплює вивчення культури, і знання кількох мов може допомогти розвинути більш глибоке розуміння та адаптацію до різних культурних контекстів.

Знання кількох мов також сприяє кращій комунікації з людьми, які розмовляють різними мовами. Це може покращити здатність висловлювати свої думки, спілкуватися та встановлювати зв’язки з людьми з різних культур та країн. То чому ми самі відмовляємось від бонусу нашої багатомовності?! Чи це розумно?!

Безумовно, наша рідна українська мова має бути єдиною Державною мовою. Мовою нашої Свободи та Незалежності. Мовою нашої Віри та Перемоги. Мовою Перемоги! Але дарувати ворогові те, що є і нашим надбанням, наукову та культурну російськомовну, але суто українську національну з права народження спадщину, вкрай нерозумно і недалекоглядно.