Блиск і темрява блакитної зірки Нацбанку України
Взявшись писати цю статтю, я планував розповісти лише історію конкретного фінансового злочину. Фактажу швидко набралося на серію публікацій. Їх об‘єднував фігурант. А от далі… Сам пласт інформації, піднятий протягом розслідування, змусив змінити навіть саму концепцію статті. Про розкрадання бюджету, рейдерське захоплення майна і кримінальний нотаріат тут теж буде. Але все це — лише фон. Забарвлення основної теми — взаємини в одностатевих сім‘ях. А ще тут буде про харасмент — із прізвищами і довідками. В тому числі медичними. Тут буде про ймовірне зараження ВІЛ-інфекцією студента — професором.
Я пишу про таке вперше
Я розумію, що зовсім не в темі. І передбачаю шквал обурення на цей текст з боку т.зв. «сексуальних меншин». Просто тому, що розкрию історії, які навіть теоретично не можуть виникнути під час гетеросексуальних стосунків. Шокуючі історії, — про злочини, які кояться винятково у парах гомосексуалістів. Але для початку треба навести приклади таких… сімей.
Часто родини навіть не здогадуються, що вони вже стали частиною одностатевих сімей. Для прикладу, я наведу кілька варіантів легалізації гомосексуальних стосунків, що напрацьовувалися протягом, щонайменше, двох століть. Ці приклади мені навели люди, що перебували у таких стосунках.
Так, розповсюдженим є варіант, коли старша з пари лесбійок (т.зв. «буч») входить у дружні стосунки із матір‘ю своєї коханки (т.зв. «німфетки»), щоб частіше її бачити. При цьому батьки обох коханок ними самими сприймаються як спільні. У таких парах виявити щось, не знаючи правди одразу, – неможливо.
Часто у родинах радянських посадовців виникали ситуації, коли донька-лесбійка одружувалася із хлопцем геєм. Така пара влаштовувала обох, а батьків влаштовував такий шлюб. Господарство вони вели разом, але сексуальне життя у кожного було своє.
Нормою є змішані пари — коли чоловік гей, а жінка… не обмежена вірністю. Найвідоміша з таких пар — акторка Любов Орлова та режисер-гей Григорій Олександров. Справжнім… коханням Александрова був Сергій Ейзенштейн.
Другий шлюб Александрова теж був унікальним. Після смерті Орлової він одружився із вдовою свого сина Дугласа Григорійовича Александрова, Галиною Криловою. Її особисте життя колишній свекр не обмежував, як і не претендував на її тіло.
Із Орловою теж все було непросто. Її перший чоловік — більшовицький функціонер Андрій Бєрзін — теж був гомосексуалістом.
Є пари, в яких жінка-бісексуалка після шлюбу вводить до сім’ї свою пóдругу. Якщо чоловік гетеросексуальний, стосунки можуть стати складніші. Часто, по факту, чоловік отримує гарем, де одна жінка — його офіційна дружина, а друга — коханка. Трапляється, що пара обумовлює, що пóдруга дружини залишається пóдругою дружини. Тобто жінка має окремо стосунки із чоловіком, і окремі зі своєю пóдругою. Часто жінка не ставить до відома чоловіка про справжні стосунки із своєю пóдругою (пóдругами). Зазвичай, у таких родинах дружина не вимагає вірності і від чоловіка. Якщо вона «буч», то часто сама підкладає йому жінок зі свого оточення.
Є і набагато складніше організовані одностатеві сім‘ї. Я свідомо спрощую назву цих… сімей зі змішеними стосунками словом «одностатеві». Спрощую тому, що створюють їх саме гомосексуали. Жінки-лесбійки чи чоловіки-геї — це вже подробиці.
Але найжорсткіші стосунки саме між гомосексуалістами-чоловіками. Задля контролю коханця, старший у парі легко видає за нього свою доньку. Якщо ж коханець неповнолітній, або виховується матер‘ю, — одружується на його матері. І саме про таку сім‘ю буде ця історія.
Всі документи — справжні, всі імена — справжні
Голова Ради Національного банку України, наймолодший академік України Богдан Михайлович Данилишин був одружений на Анфісі Іванівні Печікіній. Нічого, окрім вражаючої поваги, такий шлюб не викликав. Богдан Данилишин взяв дружиною жінку після інсульту. І дуже обмежене коло знало, що першопричиною такого вибору Богдана Михайловича був син Анфіси Іванівни — Олександр. Фактично, саме він був, вельми перепрошую, коханою дружиною академіка.
Ось як цю історію згадує у своїй заяві до Генерального Прокурора України Ірини Венедиктової, молодший у гомосексуальній парі («патікус») Олександр Печікін:
«Данилишин дуже сильно просив мене поговорити із моєю мамою з одного питання. Йому треба було показати, що він жонатий і він хотів вступити у шлюб з моєю мамою і тим самим виправдати мою появу поруч із ним. Моя мама — інвалід після двох інсультів, вона отримувала пенсію. Данилишин обіцяв все життя її забезпечувати необхідним, лікувати і підтримувати матеріально. Мама заради мене погодилася допомогти моєму шефові, як я його їй назвав. Данилишин зареєстрував шлюб із моєю мамою…»
Така сім‘я не є винятковістю. Вона – цілком класична для таких стосунків. Тобто мама Олександра Печікіна стала частиною гомосексуальної сім‘ї, де старшим («педікатором») був Богдан Данилишин.
Для гетеросексуалів — це нудотний треш. Але гомосексуалістам, в умовах пострадянського суспільства — це прийнятна норма. Щоправда є принципова різниця у способах обрання пари.
Різниця між геями та… pederasts of old skool
В першу чергу — це самі методи обрання партнера. Для сучасних геїв існують певні правила допустимого та категорично недопустимого. Якщо ж ми розглянемо гомосексуалістів радянського («олдскульного») періоду, то для них обмежень немає взагалі. «Немає взагалі» — це аж до примусу або навіть прямого зґвалтування обраного чоловіка включно! Найкраще «олдскульні» (радянські) стосунки описала людина, схожа на Олега Ляшка — депутата Верховної Ради України та очільника «Радикальної партії».
Але повернемося до історії голови Ради Національного банку України Богдана Данилишина. Я не можу розписувати всі його любовні історії — я їх просто не знаю. Але стосунки між ним та Олександром Печікіним почалися у 2003 році. Тоді студент Печікін погодився на пропозицію пригоститися від чоловіка на ім‘я Богдан. Ось як описує цю історію сам Олександр:
«…у 2003 році, більш точну дату вже назвати не можу… у парку Шевченко у м. Києві… До мене підійшов раніше не знайомий мені чоловік, який назвався Богданом… Він привіз мене на вул. Шовкуненко до нього додому. У квартирі ми випили спиртне, після чого у нас відбулася статева близькість…»
Цікаво, що далі Печікін розповідає, що ці сексуальні стосунки були першими і довгий час єдиними у його житті. Тобто, він ніколи не мав сексу із жінками. А до Данилишина — взагалі не мав сексуального досвіду. Що то було — зваблення чи зґвалтування із використанням безпорадного стану хлопця? Тепер вже важко щось довести. Для розуміння ситуації треба дещо знати про кар‘єру Богдана Михайловича.
Патрон Богдана Данилишина — Віктор Ющенко
Стартом його урядової кар‘єри можна вважати 2005-2006 роки. Тоді він очолив «Раду по вивченню продуктивних сил України НАН України». Чи відомі були його сексуальні вподобання президентові Віктору Ющенку? На мою думку — були відомі і схвалені.
Президент України Віктор Андрійович Ющенко — людина… дуже толерантна. Наведу один факт: довгий час Віктор Андрійович Ющенко та кілька статусних геїв відвідували один закритий ресторанчик на Київщині. І якось Віктор Андрійович випив трохи більше, ніж зазвичай. Він тоді втратив самоконтроль і вийшов на люди у, так би мовити, сміливому «négligé». До офіціянток не чіплявся, а от охорона у той день зробила цікаві фото.
Є і яскравіші. Подейкують, що і відео є. Але щоб там не казали, відео із Ющенком у мене поки немає. На мою думку, і цього досить. Окрім селфі, щоправда, Ющенко від охоронців нічого не отримав. Тому обличчя хлопців публікую сміливо. А за оцінками поведінки самого екс-гаранта — це вже звертайтеся до них.
До речі! Однією з причин переляканої поведінки Ющенка у дебатах із Януковичем у грудні 2004 року можна припустити прямий шантаж. Та й подальше ставлення прем‘єр-міністра Януковича до вже президента Ющенка інакше, як ставленням «пахана» до… (ну, ви зрозуміли) і не опишеш.
Як живуть сім‘ї «голубих»
Дуже схоже, що так само як і звичайні. Принаймні, якихось відмінностей сім‘ї Данилишина із Печікіним від будь-якого (нормального) подружжя чоловіка і жінки, я не знайшов. Окрім того, що Данилишин із Печікіним гомосексуалісти. Господарство вони вели спільно. Майно набували — теж спільно. У гострий для Данилишина період, Печікін був єдиним, хто знав про маршрути, якими Богдан Михайлович приїздив в Україну.
Але період, коли Данилишин отримав статус політичного біженця у Чехії — тема окрема. У той період пара перебувала на межі розриву. Ось, як Олександр Печікін описує причину розриву:
«За рік-півтора наших стосунків я пішов здавати аналізи… І тоді я дізнався, що у мене діагностовано ВІЛ-інфекцію. До зустрічі із Богданом Данилишиним я здавав аналізи регулярно і був здоровим… За 3-4 місяці він записав мене до свого знайомого лікаря, сказав, що у діагнозі немає нічого страшного. Я відвідував її деякий час о 7-7:30 ранку, як правило, Богдан Михайлович записував мене на ранній ранок, щоб я нікого не зустрів і ніхто не здогадувався про мій діагноз… Потім я перестав ходити, оскільки аналізи нібито стали нормальні і Богдан Михайлович Данилишин сказав, що він консультувався… Лікаря я відвідував кілька разів. Звали її Ярослава Володимирівна, кабінет в якому вона приймала, знаходився на території Печерської Лаври…»
Однією сім‘єю Данилішин із Печікіним прожили шість років. У 2009 році пара дійшла до остаточного розриву. У той період Богдан Михайлович вже обіймав посаду міністра економіки України. Познайомившись із обранцем Печікіна, Данилишин спробував врятувати стосунки, цитата:
«Богдан Данилишин запропонував влітку 2009 року подивитися будинки. Мені сподобався дім у с. Гора. За кілька днів він прийшов додому і сказав, що у нього для мене подарунок… Він подарував мені кошти на будинок та дві ділянки, які я оформив на себе.»
Данилишин засипав подарунками Печікіна, як олігарх, якого покидає коханка-модель, що стала на власні ноги. Дійшло до того, що він погодився на життя під одним дахом із новим… обранцем Олександра Печікіна. Між іншим, це теж традиція «pederasts of old skool» — така собі традиція накопичення болі. Накопичення ненависті через ревнощі. Своєрідні «50 відтінків сірого». Ритуал, незрозумілий навіть лесбійкам. Тобто, «рожевінькі дівчатка» знають, що у «блакитних хлопчиків» старої школи є така манічка. І навіть попереджають юних геїв про небезпеку. Але там такі «страсті шекспірівські», що струни арф рвуться. І тих дівочих попереджень «неофіти» не чують.
Розрив у парах гомосексуалістів — це завжди триллер
Розрив традиційних пар ніколи не має такого емоційного наповнення, як там. Жоден чоловік (навіть владний психопат!) не здатен розчавити жінку так, як «педікатор» розчавлює «патікуса». Єдине непохитне правило — розчавлює завжди старший у парі. Знищення партнера — схоже, у «олдскульних блакитних» прощань по-іншому не буває — воно структуроване та вивірене до миті. Тут все просякнене хворим символізмом та безмежною насолодою владою. Тут завжди обирають найжорстокіший сценарій — столітні традиції, що поробиш! Єдина відмінність — зараз не спалюють «колишнього», як у середньовічних монастирях. Зараз складніше. Щоправда і «інструментарій» більший. Але і тут завжди перед фізичним знищенням (це не перебільшення!) перекручують розум та життя жертви на паштетний фарш.
Всемогутній Богдан Данилишин помстився Олександру Печікіну за… розрив одностатевого шлюбу у стилі класичних трагедій. Від цього розриву постраждала навіть Анфіса Печікіна, мати Олександра. Вона, все ще невідомо як, опинилася на окупованій території Донеччини. Про це теж є у заяві до Генпрокурорки! Тому, хоча б формально, Ірина Венедиктова мала б вистрілити документом (щонайменше — листом!) у напрямку СБУ. Бо це таке «нічого собі зв‘язочки» із терористами має лейб-гомосексуаліст Богдан Данилишин, що посідаючи Раду Нацбанку України може заперти дружину-інваліда, громадянку України, під контроль російських окупантів! Тут може бути цікавий перелік статей Кримінального кодексу України аж до ст. 258 ч.5 (фінансування тероризму) включно. Він же не за «дякую» Анфісу Іванівну до ОРДЛО пристроїв?
Якщо вірити заяві-сповіді Олександра Печікіна, то його самого наполегливо присаджували на психотропні препарати. При цьому, після вживання, лікарі з оточення Данилишина дозволяли сідати Печікіну за кермо.
Звісно, спільно нажите майно Богдан Данилишин забрав собі. Відібрав і те майно, до якого не мав взагалі жодного стосунку. Цікаво, що там, де не вдалося юридично — де «не спрацював» суд, — було використано «чорний нотаріат». Де не спрацював нотаріат — прикрила поліція. І не тому, що номери у них блакитні. Просто немає в Україні чітко прописаних майнових прав у таких парах. У «бакитних» правий той, хто має владу. Там все по-звірячому і первісно-середньовічно. І ця звірячість — є давньою, сталою традицією.
Епілог
Насправді, поруч з нами існує ціла цивілізація із своїми, нелюдськими законами, символізмом і правилами. Мало хто знає, що саме «олдскульна тема» є головним провідником гейпарадів в Україні. І вони ж вкладаються у PR розгону цих парадів. Демонстративна пригніченість — лише один з методів протидії гетеросексуальному суспільству.
За століття вони накопичили цілу систему знаків розпізнавання, легалізації стосунків та методів захисту. Вони навіть розв‘язували війни проти решти людства. Мільйони спалених жінок в часи Середньовіччя — що це, як не боротьба із сексуальною конкуренцією. Це можна розглядати і як кількасотлітню війну гомосексуальної частини людства проти гетеросексуального світу і світогляду. Ця війна велася на знищення! Не виключено, що ця війна триває і досі.
Їх не вдасться ігнорувати. Суспільство має поставити чіткі, зрозумілі і прийнятні всім правила поведінки. Напрацювати хоча б заради того, щоб блакитні професори та академіки не харасили студентів, як «співочі ректора» студенток…
Павло Василієв
