Правда полягає у тому, що по Україні стріляють крилатими ракетам бомбардувальники, які передав Росії президент України Леонід Кучма, але навіть це не вся правда…

Ракети теж з України. Понад пʼять сотень тільки крилатих ракет було передано Росії, кому цікаво. А потім було знищено 7 ОБрСО (окрема бригада спеціальних операцій) — колишню 17 ОМБрСпП (окрема морська бригада спеціального призначення) в Очакові. Саме це і дозволило захопити Крим в 2014 році. А знаєте під що знищували бригаду морського спецназу? Не повірите — під яхт-клуб, який на острові Первомайський планували розмістити.

Я нічого не стверджую, але «люди шепочуть», що власницею цієї «чорноморської перлини» мала стати Олена Франчук. А хто у нас ця пані Франчук? Чия вона донька?.. Чия дружина?.. Одні запитання без відповідей…

Я свідомо буду публікувати саме скріни інтернет-сторінок. Практика показує, що Інтернет може і зберігає «все», але не для всіх. Значна частина витирається так, що не викопаєш і у гугл-кеші. Але то все сумна лірика.

Практика ж політичного процесу полягає в іншому

Наприклад, якщо ми візьмемо пострадянські країни, що лишилися під російським протекторатом, то є у них одна спільна риса — знищення інституту репутації. Тобто, знаючи цю одну ознаку, ви впевнено можете визначати країни-колонії Росії. Якщо інститут репутації знищено — ця країна під контролем Росії. І однаково до яких блоків чи політичних устроїв належить та країна. І без різниці була вона частиною СРСР чи Варшавського договору. 

Наприклад, у Франції не випадково вибір коливається між Марі Ле Пен та Емануелем Макроном. Так само не має значення, яке прізвище мають Володимир Путін або Олександр Лукашенко. Перший може бути Мєдвєдєвим або Навальним, а другий Тіхановською чи Бабарико. Нічого не зміниться. 8 серпня 2008 року Російська Федерація вчергове нападе на Грузію. Так само 20 лютого 2014 року Росія нападе на Україну. І Франсуа Олланд разом із «фрау Ріббентроп» будуть примушувати Україну до капітуляції. А коли це не вдасться, 24 лютого 2022 року — з білоруської території буде завдано ракетно-бомбового удару по Україні. А потім російські війська, що вдертися з території Білорусі, розпочнуть етнічні чистки на Київщині. Я свідомо акцентую саме на білоруському напрямку.

Так само Вірменія може керуватися Левоном Тер-Петросяном чи Ніколом Пашиняном. Це не має значення. Бо лише у військовий і тільки у військовий спосіб Азербайджан зможе відновити свою територію. І зверніть увагу — Франція у цій війні теж займала абсолютно провірменську (точніше — проросійську) позицію. І керувалася у своїх діях винятково російською оцінкою ситуації.

Можна було б продовжити більше про «фрау Ріббентроп» і Німеччину. Але розпишу коротко цей другий російський важіль руйнації Європи. Розпишу на прикладі другої ознаки російської колонії. Другою ознакою завжди є корупція керівництва країни-сателіта. Стрибок цін на газ в ЄС відкрито і невипадково називали «маржа Меркель».

Політична копрофагія, як принцип обрання майбутнього

Просто уявіть собі, щоб проти премʼєр-міністра будь-якої (!) країни порушили кримінальну справу про розкрадання коштів міноборони іншої країни?.. А уявіть після цього поїздку фігуранта — у нашому випадку «фігурантки» — до країни, де він (вона) під кримінальним переслідуванням?.. А якщо після цього візиту це «кримінальне переслідування» раптово припинилося?.. Що буде після будь-якого з трьох наведених епізодів із таким премʼєром?.. 

Я розпишу, а ви перевірте. Якщо той «премʼєр» не дасть вичерпних, перевіряємих і, — це головне, — публічних пояснень щодо своєї історії, то він (вона, воно) стане політичним мерцем. А у нас нічого — пані зачіску змінила і все.

А як вам це фото із милицями? А ніяк — «піпл» зʼїв лайна і не вдавився. Політичну сечу назвав «божою росою» і знову обрав це «щастя» до Верховної Ради. І нікого навіть не зацікавило, що весь час існування ганебного «газового контракту Тимошенко», долю чималу Юлії Володимирівни гарантував особисто Володимир Путін. 

Але що це я поважну жінку брудом поливаю. Може заздрю? На замовний матеріал якось тягне. А що у нас по чоловіках? Що у нас по політичному лицарству, що не шкодували та не гидували нічим? І з чого ж (кого ж) почати про «поступь славную» к «вєлічію політічєскому»?  

Давайте про «підписантів» Будапештського меморандуму поговоримо. Але спочатку домовимося про терміни. Почнемо з терміну «меморандум». 

МЕМОРА́НДУМ — дипломатичний документ, у якому викладаються погляди уряду або урядів з якого-небудь питання. 

Тобто це не угода. І він, меморандум, не є обовʼязковим до виконання документом. Звідси запитання: як сталося, що третій у світі ядерний арсенал було обміняно на НЕобовʼязковий до виконання документ?

Для початку з’ясуймо: на що саме могла Україна поміняти ядерну зброю, щоб гарантувати свою безпеку? Для цього відкриємо сайт Організації Обʼєднаних Націй.

На сайті ООН, в розділі «Історія ООН» серед засновників я не побачив Російської Федерації. Є там інша країна — Радянський союз, а от ніякої «Росії» або тогочасної РРФСР там немає. Серед країн-учасниць 1945 року, що не мали формальної державної незалежності були: 

Українська РСР (тепер: Україна) та Білоруська РСР (тепер: Республіка Білорусь) — від СРСР;

Нова Зеландія та Британська Індія (тепер: Індія, Пакистан, Бангладеш, Мʼянма, Шрі-Ланка, Непал та Бутан) — від Великобританії;

Співдружність Філіппін (тепер: Філіппіни) — від США.

Принципова відмінність історії британських та американського домініонів в ООН у тому, що країни-метрополії існують у світі зараз. А от така країна, як СРСР — зникла. Тобто, на мить створення Російської Федерації 12 червня 1990 року, Росія взагалі не входила до складу ООН. І навіть за формальними ознаками не має посідати у Раді Безпеки Організації Обʼєднаних Націй. Тим більше у статусі постійного члена. 

Звідси запитання: чи могла Україна обміняти ядерну зброю на членство в Радбезі ООН. мене не цікавлять Казахстан та Білорусь, що також успадкували ядерні арсенали. Мене цікавить колишня власниця третього ядерного арсеналу у світі. Мене цікавить моя Україна. 

Я впевнений, що на таку умову члени Радбезу ООН, як і решта країн, погодилися б одноголосно. Чому це питання не підняли? Чому обміняли безпеку на папірець? Я ризикну відповісти на це запитання.

Безпеку України, її політичне майбутнє продали за… півтора мільярда доларів США

Чому не за два? Чому не за десять? А тому що за півтора. І ця цифра стала відомою випадково. Проте є свідки, які її чули на засіданні Кабінету міністрів України. Озвучив її — президент України Леонід Кучма. Було це у 1999 році. Кому цікаво — можете самостійно відновити. Історія виглядала так: на ТРК «Київ», де я тоді працював, завітали співробітники СБУ. Вони вилучили касету, на якій було знімання засідання Кабміну за участю Кучми.

Дослівно не наведу сказане тодішнім «ґарантом» українського суверенітету, а суть памʼятаю. Тоді підняв він зі стільця міністра фінансів і запитав дослівно: «чи вийшли з Росії гроші, півтора мільярда, за «атомноє оружиє»? — «Так, вийшли», — відповів міністр. — «А к нам зашлі?» — запитав Кучма. — «Ні, не зайшли», — відповів міністр.

А далі пролунало: «Ви підараси! Я уніжаюсь за каждий мілліон! А ви полтора лярда просралі?!» — управління держохорони хутко повиштовхувало ЗМІ за двері, а СБУ, так само хутко почала вилучати носії з телекамер.

Скандалу не було. У ЗМІ не було того дня навіть згадки про виступ Кучми. 

P.S.

Коли ЗМІ говорять про «кума Путіна» Віктора Медведчука, — вони говорять не все. Медведчук не був і не є людиною Володимира Путіна. Він був і є людиною Леоніда Кравчука.

Лишилося розповісти про те, чому саме Леонід Кучма та Леонід Кравчук стали керівниками «Мінського процесу». Чому саме Франція із Німеччиною були посередниками. І чому для керівництва «країн-посередників» перемога України у війні з Росією є катастрофою. 

Юрій КОЛЕСНИКОВ

One thought on “Правда полягає у тому, що по Україні стріляють крилатими ракетам бомбардувальники, які передав Росії президент України Леонід Кучма, але навіть це не вся правда…

Коментарі закриті.