Нафтова складова та майбутня експансія «московських»…

На початку квітня азербайджанська «SOCAR Constriction» та уряд Білорусі домовилися в рекордний термін 2021-22 років обєднати білоруську нафтопровідну систему — побудувати трубопровід «Гомель-Горки» протяжністю 207 км. Заявлена потужність 6 млн. тонн нафти на рік. Вартість будівництва $123 млн. 

Нафтопровід принесе білоруській владі суто формальну незалежність від РФ: на папері вона зменшиться, але по факту залежність Мінська від Москви навіть зміцніє, бо «Роснєфть» в особі «SOCAR» отримає надійного союзника.

До завершення цього будівництва, альтернативне РФ постачання в Білорусь складає трохи більше 1 млн. тонн на рік. Це невеликий обсяг, бо Білорусь виставляє на експорт щорічно по 12-18 млн тонн продуктів переробки нафти. Більшість її має російське походження, тому із цим є нюанси. Наприклад, за даними «SOCAR», 2020 року компанія поставила державній компанії «БНК» Беларусі 10 танкерів з 1,038 млн.тонн нафти, в тому числі, 755 тыс. тонн сорту Azeri Light та «…близько 283 тыс. тонн нафти, купленої через нафтотрейдерів».

У таких закупках «сторонньої» нафти і полягає секрет сили подальшої азербайджано-російської експансії на Схід Європи. Бо «стороння нафта», це перекуплений ресурс «Роснєфті». Іншого у розпорядженні азербайджанських експортерів просто замало. Наприклад, минулого року весь видобуток Азербайджану склав 17,8 млн тонн. При тому, що потреба Білорусі, це аж 18 млн. тонн нафти на рік. В свою чергу, потужності транзиту України в північному напрямку, які майже всі простоюють, це більше 15 млн. тонн нафти на рік.

Такому бажаному Україні обсягу транзиту нафти треба йти по нафтопроводу «Одеса-Броди», і далі по другій гілці «Дружба» до Мозирського НПЗ. Раніше, до 2019 року, ця гілка працювала і інтересах російських постачальників НПЗ. Нафта поступала на чеські нафтопереробні підприємства, які належать польській корпорації «Оrlen».

Але після того, як по «Одеса-Броди» в Білорусь замість проектних 15 млн. тонн, почали поступати лише близько 1 млн. тонн на рік, дещо змінилося. Так представники «SOCAR» почали заявляти пресі, що компанія отримала контроль над постачанням більше половини сировини для всіх НПЗ Чехії та німецького НПЗ «Bayernoil» в Інгольштадті. Останній є найбільшим на Півдні Німеччини. При цьому 28,5% його акцій володіє «Rosneft Deutschland GmbH».

Крім нафтопроводу «Дружба», ключова артерія сировини «Bayernoil», це — нафтопровід з італійського Трієсту. Але не варто сподіватися, що нафта Азербайджану долає таку далеку відстань. Азербайджану вигідніше продавати її «Роснєфті» або «Лукойлу». І  за це отримувати трубопроводами російську нафту для Чехії та Німеччини. І далі щось танкерами через порти Росток, Щецин, Гданськ. А частину знову ж таки трубопроводами через Білорусь та Україну.

Підсумок: нова конфігурація зонування та впливу, ще геть не остання

У 2019-20 роки, коли кооперація «Роснєфті» та «SOCAR» тільки почала підніматися на весь нинішній зріст, нафтовий ринок Східної Європи почала накривати нова хвиля розвитку. В гру за ринок регіону вступив угорський нафтовий гігант «MOL». Він за $4 млрд. взяв перед «ThyssenKrupp» зобов’язання почати 2021 року будівництво нового нафтохімкомбінату «Poleol». Це означає, що на додаток до існуючого комбінату «MOL TVK», Угорщина в 2022-25 роки почне споживати до 2 млн. тонн нафтопродуктів. Зараз це близько 7 млн тонн, з яких щонайменше 0,7 млн. тонн — поставки по трубопроводу «Мозир-Мукачеве», імпорт з якого і складав конкуренцію виробництвам «MOL».

Де Угорщина збирається брати вказаний ресурс для нового комбінату, стало ясно ще у 2020 році, коли «MOL» купив за $1,6 млрд третій по вартості пакет з 9,5% акцій Азербайджанського міжнародного Консорціуму та 8,9% акцій нафтопроводу «Баку-Тбілісі-Джейхан». Оператор Консорциуму володіє: «ВР Inc.», 30,37%, «SOCAR» 25%, «ExxonMobil» 6,7%, індійська «ONGC» 2,3%, японскі «Inpex Corp». и «Itochu Oil» по 9,31% та 3,65%, норвезька «Equinor» 7,27% та турецька «TPAO» 5,73% акцій.

На етапі запуску нового хімкомбінату, Угорщина могла би самостійно імпортувати для нього нафтопродукти з Білорусі по «Мозир-Мукачеве». Але ж, цей маршрут вже «зайнятий сторонніми силами». Сьогодні, це «SOCAR» та новий власник «Мозир-Мукачеве», НАК «Нафтогаз України» та його «Укртранснафта». Вони будуть збувати на український ринок, та можливо, й в Угорщину, ті нафтопродукти, які «SOCAR» виробить в Білорусі з російської та азербайджанської нафти. Для «MOL» це дуже приваблива перспектива не самостійних та непрямих закупівель.

Можна тішитися. що раніше, в 2016-20 роки, перспектива була такою ж негативною для мадяр. Тоді легально імпортувати в Угорщину було ще складніше, ніж зараз. Бо державним продуктопроводом «Мозир-Мукачеве» тоді незаконно володіли пов’язані із Віктором Медведчуком фірми «ITP» та «ITC Industry Trading». Вони мали квоту на постачання Білорусь сировини «Роснефті», та роздавали ексклюзивні агентські повноваження тільки «своїм». На право відвантаження з трубопроводу вони видавалися групі «Glusco» та «Proton», а на право дистрибуції відвантаженого з труби, групі компаній «Wexler/Avia». До кого, в цьому складному павутинні, мала приходити «MOL» з пропозицією імпортних закупівель солярки чи давальницької переробки нафти? Ні до кого! Бо по факту, «московське» фінансове угрупування тримало транзит нафти та нафтопродуктів через Україну надійно заблокованим для всіх сторонніх, окрім себе.

Тому в нових умовах, що склалися навколо продуктопроводу, цікаво буде спостерігати за тим, на кого саме в вітчизняній політиці впаде відповідальність за те, щоб міцний «бан» транзитних потужностей України не був продовжений у майбутньому вже новою конфігурацією, «SOCAR» /«Роснєфть».

Андрій Старостин, журналіст

One thought on “Нафтова складова та майбутня експансія «московських»…

Коментарі закриті.