Політичний потенціал та спрямованість фінансово-промислової групи, що воює проти Віктора Медведчука

До Михайла Мішустіна, російські уряди та їхні прем’єри РФ належали до одного з двох угруповань. Наприклад, експрем’єр Медведєв належав до сфери впливу петербурзького дачного клубу «Озеро», а Віктор Черномирдін — схилявся до сфери впливу московського клубу «Врємєна Года».

Теперішній, унікальний для РФ, багатосторонній компроміс олігархів було встановлено між трьома полюсами великого капіталу. Перша — група «Альфа Банку». Друга — опікунська рада МОГЄ та «московська» група Собяніна-Наришкіна-Колокольцева.  Третя — т.з. «придворна» група Ігора Сєчіна. І саме її російська преса називає «однією з головних башт Кремля», вважаючи чи не першою по адміністративному впливу. В неї входять всі, поки що живі, носії особистої інформації Путіна, а саме:

  • Ігор Сєчін, — колишній особистий секретар Путіна. Голова правління “Роснефть”, відповідає за розбудову особистого міжнародного фінансового контролю Путіна. Зокрема, контролю активів в Індії через інвестиційні механізми United Capital Partners (UCP контролюють Ілля Щербович та Deutsche Bank). Прем’єр-міністр РФ Михайло Мішустін перед призначенням на посаду працював менеджером UCP. У 2014-18 роках ця компанія здійснила купівлю для “Роснєфті” найбільшого у світі НПЗ та індійського нафтового гіганта Nayara Energy (до купівлі відомого як Essar Oil). Не рахуючи займів, вкладення в купівлю склали більше $10 млрд. Це було і залишається найбільш дорогою одночасною прямою закордонною інвестицією РФ за всі часи існування цієї держави.
  • Аркадій Ротенберг — колишній тренер по дзюдо Путіна. Ключовий власник Банку «Сєверний Морской Путь» та розташованого на кордоні з Україною хімкомбінату «Мінудобрєнія”, у Вороненській області.
  • Сергій Ралдугін, — колишній особистий антиквар Путіна. Співвласник рекламної “компанії «Відео Інтернешнл». Саме він презентує Путіна в міжнародному культурно-мистецькому середовищі.
  • Костянтин Голощапов, — колишній особистий масажер Путіна. Засновник православного «Русского Афонского Общєства» та «Санкт-Петербургской Ассоциации компьютерного спорта». Голощапов презентує ініціативи Путіна у міжнародному молодіжному середовищі.
  • Віктор Золотов, — колишній особистий охоронець Бориса Єльцина, Анатолія Собчака а потім і самого Володимира Путіна, Директор Федеральної служби військ нацгвардії РФ. Він презентує Путіна в Республіці Чечня, відповідає за компроміси з нею.
  • Євген Пригожин, — колишній особистий ресторатор Путіна. Ініціатор створення ПВК “Вагнер”. Презентує Путіна в міжнародному середовищі приватних військових компаній, відповідає за компроміси з ФСБ РФ та членами клубу “Врємєна Года”
  • Анатолій Сердюков, — колишній мебляр Путіна, ексміністр оборони РФ та ексголова наглядової ради держкомпанії “Ростєх”. Презентував Путіна в політичній еліті КНР. 

Коли йдуть війни, — «космополітів» не буває

Чому краще вірити цій аксіомі, ніж смартфонам? Пройдемо відомими фактами. Угруповання «Башти Кремля» глибоко охоплені міжнародними та українськими санкціями. Охоплені ними і ключові персони обох російських адміністративно-фінансових груп, що сформовані навколо клубів «Озеро» та «Врємєна Года». 

На відміну від них, залучені до формування уряду Мішустіна російські та «міжнародні» магнати санкції успішно обходять. В першу чергу, обходити санкції вдається завдяки глобальним іудейським спільнотам, типу МОГЄ. Також допомогає у цьому  підтримка з боку Наришкіна та Служби зовнішньої розвідки РФ. Наприклад, в день візиту президента України Володимира Зеленського до Баку, в грудні 2019 року, компанії Насиба Гасанова символічно та офіційно підтвердили здійснену раніше купівлю найбільшого українського мобільного «Vodafone».

Її викупили у офшорної російської компанії «МТС Holland». При цьому жодних нарікань на купівлю не виникло ані в пресі України, ані в інших світових виданнях. Перекладання «Vodafone» з однієї російської кишені в іншу ніхто не помітив.

Не звернули увагу і тоді, коли цей же інвестор у 2020 році придбав контроль над «Sitronics», — найбільшим в Україні підприємством електронного машинобудування (прохання не плутати цю стратегічну галузь із сектором послуг IT). «Нейтральною» по відносно російсько-української війни, ця інвестиція видавалася суто формально. І виключно тому, що Гасанов та інші учасники МОГЄ, не фігурують у санкціях. Їхніх імен немає в санкційних лістингах США, ЄС, Канади, України, Великобританії та інших країн.

Такий підхід дорого вартий. Бо у підсумку, станом на 2021 рік вийшло так, що з урахуванням великого пакету акцій Котогова в «Turkcell», — всі провідні мобільні мережі в Україні — це “Київстар”, “Водафон” та Life, — належать одній російській фінансовій групі! І навколо цього факту, мертва медійна тиша! 

Що ж до держав-союзників України? Тепер їм лишається мовчки кліпати очима. І також мовчки дивитись на те, як «інвестори» із паспортом країни-агресора контролюють принципово весь український мобільний зв’язок. Чому саме весь — також мовчанка. Бо ж ніякого прослуховування, це ж просто бізнес, та як же ж можна, «а ви докажитє», і далі за текстом.

Чому заміна Glusco та Proton, це запланована подія

Вище, особливо в описі функцій Сєчіна, предметно видно — коаліційна бізнес-група зуміла досить ефективно зосередитися навколо уряду Мішустіна, захопивши деякі ключові посади. Але попри факти захоплення посад, група «Альфа Банк»/МОГЄ тримається на дистанції. Вони суто космополітичні, міжнародні утворення, а не російські. До анексій українських територій чи російської агресії вони, насправді, не мають жодного стосунку. 

І саме це пояснює, чому Ігор Сєчін та «Роснєфть», підписуючи угоди 2017 року про дилерські послуги із групою компаній «ITP ITC Industry Trading», «Glusco» та «Proton», обрали саме Нісана Моісеєва та його партнерів, а не якихось інших нафтотрейдерів.

По-перше, саме ці клієнти та домінуюча над ними фінансова група МОГЄ в 2015-20 роки дозволила російському капіталу досить ефективно заплутати сліди. І досить безболісно купувати лояльність деяких українських політиків, щоб позбутися санкційних ризиків.

По друге, подвійне громадянство РФ та Азербайджану у більшості членів групи, дає ключ до успішного майбутнього. І все ж таки передавати в 2017-20р групі компаній Нісана Моісеєва та його субпідрядника Віктора Медведчука державний продуктопровід Мозир-Мукачево, та продавати права його обслуговування — це одне. І це «одне» несе багато політичного та інформаційного негативу. А от у 2021-25 роки передавати такий саме спадок компанії «SOCAR» та новому державному власнику трубопроводу — це вже інше. Це позитив, який був би раніше в 2015-20 роки, просто неймовірним і неможливим з дуже багатьох причин.

Наприклад, тодішній український президент Петро Порошенко навряд чи з погодився б з тим, щоб без його персональної участі, компанія з Азербайджану стала головним гравцем на двох комерційно пов’язаних між собою артеріях — нафтопроводі Одеса-Броди, та продуктопровіді Мозир-Мукачеве. Відтак, у схемах постачання мусили б бути партнери тодішнього «гаранта». Наприклад: Борис Кауфман чи нафтотрейдер «TransCommodities» Андрія Адамовського (співголови Асоціації єврейських общин України). Інакше, умовно кажучи, ніхто б нічого нікуди не качав ані нафтопроводом до Білорусь, ані продуктопроводом з Білорусі.

Отже, «космополітизм» дозволяє у майбутньому залишити в орбіті російської нафтової політики цілу групу країн Східної Європи та Закавказзя. І серед них: Україну, Білорусь та Угорщину. Долаючи всі новітні зовнішньополітичні виклики, які в 2020-21 роки виникли на амбітному шляху унікального «магнат-коаліційного» російського уряду. 

Виклики ці дуже суттєві. Перший виклик — це спроба революції в Білорусі, а другий — це війна Азербайджану за повернення Карабаху. Сьогодні в РФ є тільки одна фінансова група. яка здатна допомогти Кремлю повернути все собі на користь. Цю роль виконує «московське» угрупування «Альфа Банк»/МОГЄ. Інші російські олігархічні групи, як виявляється, давно втратили здатність ефективно та своєчасно реагувати на виклики.

А в цей час, як вже створюються проєкти-закладки на майбутнє. Так Михайло Фрідман спільно з американцями: Стеном Половцем з глобальної PR-компанії Edelman та філантропом Александром Кнастером, є засновником глобального благодійного фонду Genesis. Метою фонду є «розвиток зв’язків між російськомовними іудеями всього світу».

У випадку з Росією останніх часів, зміцнення зв’язків між проживаючими у Москві євреями стрімко зростає. Такий «генезис», зокрема, має вигляд формування першого в історії РФ де-факто коаліційного «уряду олігархічного компромісу» — уряду Михайла Мішустіна, який отримав владу в січні 2020 році. 

Андрій Старостін, журналіст

(завершення)

 

One thought on “Політичний потенціал та спрямованість фінансово-промислової групи, що воює проти Віктора Медведчука

Коментарі закриті.