Системне розкрадання державних коштів легалізовано і захищено від покарання…

Пролог:

— На ринку ці прилади коштували по 5 мільйонів гривень за штуку. Але Україні вони обійшлися у 21 мільйон, — співрозмовник допиває каву.

— Далі?..

— Немає «далі». Директор відмовлявся продавати за ринковою вартістю те, що за корупційною схемою можна збути учетверо дорожче. А за завищеною ціною ніхто більше не купляв.

— А як легалізувати такий надприбуток?

— Через готівку. А потім взагалі зводили виробництво до переклейки наліпок. Китайський стаціонарний багатоканальний телефон з «алі-експрес» став телефоном закритого зв’язку «Пролісок». А там навіть програмне забезпечення китайське. А що китайська розвідка зашила у свої плати — знає тільки вона. Але наліпки наші, вітчизняні. Для інших приладів деталі корпусів купляли в будівельних супермаркетах, перепаковували у логотипні коробки і проводили як ексклюзивну деталь…

З відкритих джерел

Я перечитую свої нотатки, зроблені під час розмови, — про диктофон не домовились. Звіряю цифри із назвами і не вірю. Дивлюся на фото «спецзасобу» зв’язку, або «Захищеного IP-телефону «Пролісок», який поставлено на озброєння української розвідки та контррозвідки, і — знову не вірю. Я не вірю фактам, які перевіряються навіть у відкритих джерелах.

Переді мою централізована, керована ззовні Система знищення військовопромислового комплексу України. Всередині держави Систему, — назву її так — обслуговує обмежене коло посадовців та старших офіцерів українських (!) спецслужб. З неї вони смачно «харчуються». Стають мільйонерами та власниками чималих маєтків. Банківських рахунків. І їм ніколи і нічого за це не загрожує. Система прикрита законодавчо. Вона навіть проведена через систему «Прозоро». І я майже переконаний, що Державне бюро розслідувань зламає об її фігурантів спочатку зуби, а потім і шиї своїх співробітників. Бо, перефразую Біблію: «Я Корупція Твоя і немає заробітку, окрім як через мене».

Історія фігуранта

ТОВ НВФ «Криптон» (ЄДРПОУ 19136506) забезпечувало спецзасобами пеленгування, шифрування та зв’язку українську армію та розвідку ще з 1992 рокуОлександр Куляниця прийшов на підприємство одним з останніх. Зустріли як свого.

«Криптон» створили офіцери Київського вищого інженерного радіотехнічного училища протиповітряної оборони. А Куляницю вони пам‘ятали як заступника з науки одного з військових НДІ. Йому довіряли. Тому одразу ввели до складу акціонерів та надали право підпису.

Все, здавалося, було продумано. Зв‘язки Олександра Йосиповича у поєднанні із унікальними розробками «Криптону» гарантували замовлення. Фактично, у менеджменті ТОВ «Криптон» він був штатним лобістом на посаді директора. Більше того — він був лобістом із правом підпису контрактів. Але ситуація швидко вийшла з-під контролю, коли одній з українських спецслужб було продано партію пристроїв за подвійною ціною. Пояснення з боку Куляниці було простим — за вказаною (удвічі меншою) ціною їх не куплять. Тільки подвоєна ціна влаштовує замовника. Половина ціни була хабарем. Тобто так званий «відкат» становив 100% вартості. Ринкова вартість відтоді не мала значення. Постачання проводилося або на корупційних умовах, або ніяк.

Прізвища теж називалися. Посадовцями «в темі та в долі» оголошувалися тодішні очільники українських спецслужб. Спочатку мова йшла про керівників управлінь. Потім — про заступників. Далі, якщо вірити Куляниці, хабарі він роздавав всім без винятку головам Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки та Головного управління розвідки Міноборони.

Всі, хто за період його керування «Криптоном» перебували на своїх посадах, — це з 1 березня 2013 року, — були корумповані персонально ним!

Я би вважав це маренням мого співрозмовника, якщо б його слова не підтвердили колишні співробітники «Криптону». Лишилося з‘ясувати: чи в курсі керівництво ГУР Міноборони, СЗР та СБУ, що вони отримували хабарі від Куляниці?.. А якщо «в курсі», — що робити?..

Правду від брехні відрізняє перевірюваність

Перевірка по інших зразках, що закуповують українські спецслужби, дає схожу картину. Наприклад, в Україні, для її спецслужб, виготовляється комплекс перехоплення інформації «Аквилон». Розробників «Аквилону» звинуватили у викраданні технічної документації на нього.

Мало що може простимулювати ледачу українську «спецуру», — анексія Криму та війна на Донбасі є доказом тому. Не уявляю, чим можна «простимулювати» спецушних оперів аж так, щоб під час обшуку вони немовля викидали з його ліжечка. І все це лише для того, щоб підкинути носії із технічною документацією.

Звідки впевненість, що підкидали? Ще раз повторюю — документацію підкидали розробникам (!) приладу «Аквилон». А далі їх звинувачували у викраденні. По факту, працівників звинувачували увикраданні того, на що у них є юридично оформлені права інтелектуальної власності! І робили це співробітники Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки (ДКІБ СБУ)! «Аквилон» не є секретним. Про ньоо можна дізнатися просто запитом у Інтернеті. Там навіть фотографія його є, параметри і, хто саме закуповує.

Саме тому наліпка «Пролісок» на китайському стаціонарному ІР-телефоні є дозволеним бізнесом у «сфері захисту державних інтересів». Ці апарати, кому цікаво, закуповуються оптом у Китаї за ціною 2-3 тисячі гривень за штуку. Міноборони України купує їх, всередньому, за 40 тисяч гривень кожний. Для Держспецзв‘язку, схоже, діє знижка. Але єдине «удосконалення» китайського апарату — наліпка «Пролісок» на корпусі та пафосна інструкція на папері. І навіть ця публікація не припинить «бізнес». Не буде і розслідування. Хіба що проти мене — за розголошення державної таємниці.

Так само не є порушенням продаж державі, за ціною у кілька сотень тисяч бюджетних гривень, електронної плати, що в інтернеті продається за двісті доларів.

Розкрадання — це вкрай вигідно. Інвестиції мінімальні. Купуєш партію дешевих плат, вже прошитих китайською програмою. Ставиш на неї наліпку, яка натякатиме, що це станція, на якій фільм «Зоряні війни» робили. Потім монтуєш її у корпус, зібраний з того, що купили по різних будівельних супермаркетах. Кожну деталь корпусу — теж проводиш як таку, що зібрана на замовлення. Програмне забезпечення буде теж китайське, але хто перевірить? Тим більше, що там буде одна вітчизняна деталь — фольга (буквально!) в якості «екранування від зовнішніх втручань». Або взагалі обмежуєшся наліпками на кшталт: «Пролісок», «Твір» або «Твір-П». Далі маєш: виставки, контракти, маєтки та рахунки у банках.

А тепер те саме у подробицях

Якщо ми говоримо про НВЦ ТОВ «Криптон», то початок мутації діючого підприємства у джерело кримінального збагачення має точну дату — це 1 березня 2013 року. Саме тоді Олександр Йосипович Куляниця (на фото) приступив до виконання обов‘язків директора.

Перетворення «Криптону» на елемент Системи розкрадання державних коштів та ухилення від сплати податків відбулося не одразу. Рейдернули підприємство у кримінальний бізнес у кілька етапів. Після призначення на посаду Куляниці, якщо ми уявимо у ньому «кримінального генія», треба було вирішити кілька задач:

– Захопити контроль над підприємством;

– Налагодити корупційні зв‘язки, що дозволять безкарно використовувати кримінальні схеми збагачення;

– Знайти Куратора в Службі безпеки України, що буде прикривати масштабні схеми розкрадання;

– Знешкодити акціонерів підприємства так, щоб не було потреби сплачувати відсоток по внескам та надавати фінансовий звіт щодо діяльності ТОВ «Криптон»;

– Створити та погодити схеми отримання та розкрадання державних коштів із їхньою подальшою легалізацією (в першу чергу через готівку) та виводом з-під оподаткування;

– Створити та погодити із Куратором схеми виводу коштів за кордон.

Що для цього треба? По-перше, час та натхнення. По-друге, практичні (!) знання кримінальної економіки в Україні та, щонайменше, в ЄС. По-третє, досвід роботи у банківській сфері. По-четверте, напрацювання перевірених зв‘язків, що не здадуть правоохоронцям, не кинуть на кошти і не вб‘ють.

А ще має бути: кілька перевірених каналів виводу коштів у готівку та за кордон. А головне — має бути абсолютна довіра між учасниками «процесу».

До чого я це веду

До того, що Куляниця прийшов на «Криптон» як готова функція Системи, що вже працювала. Йому не потрібно було шукати Куратора — він був від початку. І надзнання на рівні власника міжнародного банку були не потрібні. Пан Куляниця не є «кримінальним генієм», він у Системі має обов‘язки на рівні «візьми, принеси і не заважай». Той, хто вирішує і володіє, — високо над ним. Недосяжна вершина та. Захмарна вона. І величчю державною від імені того «захмарного» віє. Сонцем багатозірковим генеральські погони сяють у кабінеті. Костюми «від імені» заходять до погонів тих, руки «костюмів» прикрашають годинники «від бренду».

Тому і вражає підлеглих швидкість і нахабність, з якою діяв і діє Куляниця. Язик його без кісток, що іменами посадовими безкарно кидається, — глушить. Безкарність при кількох кримінальних справах — здоровий глузд паралізує.

Але тому і не впливає на «Криптон» кон’юнктура ринку із конкуренцією. Тому і зриваються контракти сміливо і впевнено. І те, що партії продукції у контрактах великі, і ціна більш ніж прийнятна, Олександра Йосиповича Куляницю не переконує. Ця дивна позиція теж вказує, що він — людина підневільна, керована. Не він забороняє контракти, а Куратор. І нічого Куратору не поясниш — він не фінансист. Його цікавить конкретний готівковий прибуток. А проблеми Куляниці йому… як техаському шерифу індіанські питання.

Єдина проблема — що робити із штатом підприємства? Не всі згодні потім відповідати у суді за статтями Кримінального кодексу України: 190 (шахрайство), 212 (ухилення від сплати податків) та 209 (легалізація злочинних статків).

Важка кадрова проблема потребує жорстких кадрових рішень. Тому викидаєш з роботи всіх, хто не згоден із «унікальною технологією» та методами її впровадження у виробництво та систему державної безпеки України. Після чого призначення зятя на посаду заступника Міністра інфраструктури України буде додатковим «бонусом». Або його посаду можна назвати «вдячністю за плідну співпрацю». Не було б «плідної співпраці», не пройшов би зять спецперевірку в СБУ. Допуску до держтаємниці не отримав би.

У більшості громадян України є пристрій зв‘язку, в який технічно вмонтовано відеокамеру, а програмно — диктофон. На цьому пристрої встановлено кілька програм закритого або умовно закритого зв‘язку. У більшості це Viber або Skype. Хтось ставить ще WhatsApp, щось інше. І все це в одному смартфоні.

До чого тут смартфони?

А до того, що згідно статті 359 Кримінального кодексу України, будь-який власник смартфону є потенційним злочинцем. Просто тому, що немає чітких параметрів того, що є «спеціальним засобом негласного отримання інформації». Наприклад, у переліку ознак СТЗ є «диктофон маленький», або «камера пінк фло». Що означає лінійний розмір «маленький» у сучасному світі? Якщо ж ми говоримо про «камеру пінк фло», то це взагалі маркетингова назва.

Тобто, користування смартфонами можуть будь-коли, легко і законно (!), перекваліфікувати на злочин. Щоб з’явилися мільйони кримінальних проваджень за статею 359 (володіння та використання СТЗ) потрібна лише «політична воля». При цьому «вольового рішення» достатньо на рівні майора СБУ з Департаменту охорони держтаємниці та ліцензування (ДОДТЛ СБУ) або Департамент контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки (ДКІБ СБУ).

Припустимо, мова йде про родину із неповнолітніми дітьми, що користується смартфонами. Тут є всі ознаки організованої злочинної групи, що «діє за попередньою змовою, із залученням у злочинну діяльність неповнолітніх».

Хтось скаже: «Маячня». Але українська Фемида записала на свій рахунок щонайменше два вироки за користування пристроями «радіоняня»! І це не маячня, а доступна інформація по судових справах.

Задайте собі запитання: чому в Україні не виготовляли мобільні телефони? Чому зараз не виготовляють смартфони? Пояснення цього факту лише хворою податковою системою України буде неповним і неточним. Насправді причина простіша. Будь-який пристрій зв’язку з партії, може бути позбавленим ліцензії ДОДТЛ СБУ. Більше того — будь-яка деталь пристрою може бути прзбавлена ліцензії! Після чого ДКІБ СБУ розпочне кримінальне провадження, навіть не напружуючись із речовими доказами.  І ви не розіб’єте це у суді. Тому що ваш адвокат не отримає доступу до експертизи. Її теж проводить СБУ, за (увага!) загальною методикою яка є для службового користування. Скільки адвокатів мають доступ до службової інформації СБУ? Який божевільний буде розміщувати в Україні сучасні виробництва?

Цікаве й інше — аналог ст. 359 Кримінального кодексу України у такому вигляді існує лише в Россійській Федерації. Стаття 138-1 Кримінального кодексу РФ передбачає за це до чотирьорх років позбавлення волі. У нас за такими саме ознаками можна отримати до десяти років в’язниці. При цьому злочин, за яким, зауважу, нікого не грабують, не ґвалтують і не вбивають відноситься до тяжких.

До чого всі ці подробиці

Уявити НЕучасть української спецури в історії НВП «Криптон» важко. Якщо держструктурам продається щось із систем зв‘язку, що має криптографічний або інший захист, то ДОДТЛ та ДКІБ СБУ про це «щось» знають все. Тим більше, що Служба безпеки України і сама використовує цю продукцію.

У діалозі — на початку статті згадано прилад, що продається Україні за ціною у 21 мільон гривень. Пристрій називається «Русалка». Його собівартість у чотири рази менша. У відкритому доступі є кримінальне провадження, де згадується пристрій і ціна на нього.

Цей автоматизований комплекс пройшов всі етапи випробувань, ліцензування (його надає винятково ДОДТЛ СБУ) та державну оцінку собівартості. Тож не важко уявити посадовий рівень, на якому погодили збільшення ціни продажу у… понад чотири рази. Тим більше, якщо закупівля проводилася аж так:

Ризикну припустити, що т.зв. «відкат» за дві «Русалки» був мінімум 32 мільйони гривень. Це з 42 мільйонів, що були сплачені Службою зовнішньої розвідки України. А сама Служба отримала їх із сплачених нами податків. І все це під час війни. І хай вас не обманює «братська могила» з кількох підприємств. У судовому рішенні за кримінальним провадженням No 62019000000001514, для розуміння ситуації, є наступні рядки:

Тобто, держава фактично переплатила за металобрухт. Дуже дорогий, що монтується на шассі мікроавтобусу але — металобрухт. І після такого «виконання» держконтракту, підприємство поставляє китайські ІР-телефони під виглядом засобів захищеного зв‘язку. І жодних проблем при цьому від Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ воно не має…

Дерермінанти злочину

Цей термін означає передумови, які призвели до злочину. Раніше слідчі, перед тим, як передати кримінальну справу до суду, завжди викладали детермінанти наприкінці справи. Ними вони її завершували. Траплялося, що цей висновок давав більше, ніж всі речові докази разом.

Злочином все вище викладене може назвати тільки суд. Тому у цьому тексті визначимо цеяк передумови (детермінанти) подій.

Головний детермінант подій, описаних у цій статті, є легалізований українським законодавством корупційний важель у вигляді статті 359 Кримінального кодексу України. Віндозволяє одній структурі (в данному випадку СБУ) безкарно і необмежено втручатися в економіку України. Створювати підрозділи (ДОДТЛ та ДКІБ), що обслуговують системне розкрадання державних коштів та порушують права громадян. При цьому одночасно відволікаються значні оперативні та технічні ресурси на необґрунтовані кримінальні провадження.

Наявність експертного інституту СБУ, що має право судової (!) експертизи, надає можливість маніпуляцій із речовими доказами, аж прямої фальсифікації включно. Також наявність повного і необмеженного контролю дозволяє створювати приватні підприємства, які діють в інтересах єкономіки інших країн. Вони позбавлені фактору конкуренції, адже лобістом їх інтересів є спецслужба.

Прогнозованим наслідком є подальше знищення або перенаправлення діяльності будь-яких підприємств у сфері електроніки, кібернетики та оборони. На цей час наявність 359 статті у законодавстві, є головним чинником, що зупиняє еономічний розвиток України.

Юрій Колесников