ВАНТАЖ «200» ДЛЯ ЗСУ

Радянський ранцевий атомний фугас важить 42 кілограми. Для радянського спецназу він виготовлявся у двох варіантах потужності — 0,2 та 0,8 кілотонн. Тобто у 42 кілограмах за плечима диверсанта було від 200 до 800 тонн тротилового еквіваленту, або від 3 до 11 умовних вагонів тротилу. 42 кілограми вважалися максимально допустимою вагою, яку може нести протягом тривалого часу професійний, тренований військовий. Тягали й більше, але максимальною вважалася ця.

Я невипадково взяв саме цей приклад. Справа у тім, що ЗСУ спромоглися поставити собі на озброєння… ні, не ядерний фугас, на жаль… лише «Малогабаритну тактичну систему радіорозвідки «Пластун РП 3000». Вражає вага цієї «системи» — аж 80 кілограм! Назва «Пластун» була явно чорним гумором когось із розробників.

Після перших випробувань радіорозвідкою «Пластуна РП 3000», чорний гумор це «ноу-хау» не покидає. Наприклад, у військах це «чудо техніки» отримало іншу персональну назву — «вантаж 200». Бо якщо розрахунок радіорозвідників не зачепить арта або снайпер супротивника, то проблеми із суглобами та хребтом гарантовані. Що заважало це все змонтувати на автомобільній базі — зрозуміло: недостатня фактична відстань ефективної роботи. Та й завдання було на переносну систему. Зробили, як могли. З того, що було.

Це б нікого і не цікавило. Але є кілька дивних фактів про виробника цього пристрою — ТОВ НВЦ «Інфозахист».

Якщо дивитися на сайт підприємства, то все круто — радіоантени, новітні розробки. Танк на головній сторінці.

Дещо по-іншому виглядає підприємство під час перевірки на сайті Youcontrol.

Співвідношення трьох публікацій у ЗМІ до двох дюжин судових справ, де воно фігурує — це перше, на що звернеш увагу. Первинна перевірка дозволяє знайти по цим двадцяти чотирьом справам чотири кримінальних провадження:

1) No 62019100000000336, від 28.03.2019, за статтею 212 (ухилення від сплати податків) Кримінального кодексу України;

2) No  32018100060000094, від 06.08.2018 року, знову за статтею 212 (ця стаття, схоже, основна для «Інфозахисту») Кримінального кадексу України;

3) No 32019100000000118, від 11.02.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 стаття 212 та частиною 1 статті 205-1 (підробка документів) Кримінального кадексу України;

4) No 22017240000000017, від 17.05.2017 частина 4 статті 190 (шахрайство), частина 3 статті 209 (відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом) та ч. 1 ст. 358 (підроблення документів, печаток та штампів) Кримінального кадексу України.

І саме це, на мою думку, пояснює вражаючу стійкість підприємства у боротьбі за держзамовлення. І, в першу чергу, пояснює: чому на озброєння радіорозвідки України поставлено саме «вантаж 200», а не інший, легший пристрій.

Чи переплачує Держава за цей пристрій? Якщо «так», то не підприємству. Збройні Сили України тут сплачують корупційний податок. Далі ця «переплата» повертається готівкою на кишеню тим, хто лобіює поставки у війська. Тільки так можна пояснити, чому підприємство із таким брудним кримінально-судовим «шлейфом» і далі виконує держзамовлення.

Дивіться самі. Мінімальне, але постійне порушення закону з боку керівництва ТОВ «Інфозахист» — це стаття 212 (ухилення від податків). А максимальне — це стаття 190, частина 4 (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою). Хто не знає — це до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. З цього можна зробити висновок, що всі ризики, пов’язані з лобіюванням продукції «Інфозахисту» та виведенням коштів у готівку, покладено на сам «Інфозахист». На ньому ж, судячи зі статей 205-1 та 358 Кримінального кодексу, обов’язок підробляти документи для забезпечення виводу коштів у «чорну готівку». А до недавна, здобуток коштів нізвідки (ст. 190 (шахрайство)) теж був відповідальністю підприємства.

«Братська могила», як журналістський термін

Це не масове безіменне поховання, на кшталт ритуально оформленого санітарного сбросу часів Другої світової війни. Зазвичай «братською могилою» називають сумнівний бізнес із кількома учасниками, або кримінальне провадження з великою кількістю фігурантів.

Що звертає увагу в історії ТОВ НВЦ «Інфозахист»?

По-перше, аж чотири кримінальних провадження за участю підприємства. При цьому з цих чотирьох, легко перевіряється участь «Інфозахисту» тільки в одному — No 32019100000000118. По трьох інших справах треба добряче пошукати, щоб знайти слід. Складається враження, хтось вже виводить фігуранта з-під удару.

Так, умовно перше (No 22017240000000017), датоване 17 травня 2017 року. А умовно останнє (No 62019100000000336) — датоване аж 28 березня 2019 року. Між ними два: No 32018100060000094, від 06 серпня 2018 року та No 32019100000000118, від 11 лютого 2019 року.

По-третє, якщо вірити слідству, перший зальот був у 2017 році із набіром статей від шахрайства до відмивання та підроблення. Після такого «дебюту» співробітники підприємства легко і не вимушено пішли на ухилення від сплати податків та підробку документів. Причому не гидували працювати у зв’язці із відвертими фінансовими смітниками. Причому, робили це щорічно. А у 2019 взагалі були спіймані двічи!

Все б нічого, але ТОВ НВЦ «Інфозахист» виконує держоборонзамовлення. Тобто знаходиться під прискіпливим контролем Служби безпеки України. Якщо точно, то під контролем одразу двох Департаментів СБУ, а саме ДКІБ та ДОДТЛ.

До фінансової «братської могили» можуть дописати «чужих». Це роблять під замовне знищення або, щоб вивести з-під удару «своїх. Але викопують і воскресають після таких кримінальних «подвигів» — тільки «своїх». У «Інфозахисту» це триває з 2017 по 2020 роки. Просто «магія» якась.

Вже кілька років існує Індекс ФОКС. Ніякого відношення до лисиць (fox: англ. лисиця) він не має. Це абревіатура, що означає Формальні Ознаки Корупційної Складової.

Є сторінки громадського контролю, де просто у таблицях вказаний відсоток «відкату» (об‘єму хабарів) з контрактів. Цей «відкат» — не що інше, як корупційний податок. Відстежується і цікава закономірність — найбільш привабливими (чит.: «рекомендованими ДОДТЛ та ДКІБ СБУ») підприємствами є платники найбільшого корупційного податку. Знайдено тут і ТОВ НВЦ «Інфозахист».

Зверніть увагу і на тих, кого обслуговує це підприємство. Так, першою у переліку є військова частина «Р9000». Це головний офіс СБУ: м. Київ, вул. Володимирська 33. Тут обрахували індекс скромно — у межах 10%, але сам факт!..

Цікавіше виглядає інша державна установа — «Державний НДІ технології кібербезпеки та захисту інформації». Це підрозділ Держспецзв’язку. І, якщо вірити розрахункам ФОКС, то корупційна складова у контрактах з «Інфозахистом» аж 35%!

Уявити таке без прямої співучасті співробітників Департаменту охорони держтаємниці та ліцензування (ДОДТЛ СБУ) мені особисто якось дуже важко. Але не важче, ніж зрозуміти, яким хворим місцем до «охорони держтаємниці» пришите ліцензування промислових товарів у цьому Департаменті СБУ. Бездіяльність же Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки (ДКІБ СБУ), виглядає просто — як злочинний саботаж. Але хто їх ловити буде за корупційні злочини?

Юрій Колесников