Торгівля мажорками — новий напрямок російського тероризму

Це новий різновид торгівлі людьми. Підозрюю, що продають і «мажорів», просто епізоди із хлопцями не стали відомими поки що. Але схема однакова. Перед тим, як жертву обманом вивозять за кордон — її обкрадають в нуль. Доступ до свого майна та рахунків вона здасть вже за кордоном. Для цього її тіло перетворюють на суцільну гематому. 

Далі, під виглядом знеболювання, жінку (або хлопця) призвичаюють до інʼєкційних наркотиків. «Останній вражай» бандити знімають вже з родичів — коли забирають викуп. Після цього повертають інваліда. Статус родичів не дозволяє їм підіймати галас. Наприклад тому, що на жертву є компромат — порнографічне відео, яке будь-коли можна розповсюдити. 

Шлях героя

Цей матеріал починався, як історія альфонса-відморозка. На відміну від різновиду «альфонс класичний», цей «герой коханець» бував приємними недовго. Після знайомства із жінками, він починав їх присаджувати на психотропні речовини одразу. А якщо результат був недостатньо швидким — починав забивати жінку, силоміць утримуючи її на знятій для цього квартирі. Забивав буквально — кулаками та ногами. Аж до поламаних ребер та розриву силіконових імплантів.

Зараз до суду доведено два епізоди. В одному є обкрадання жертви. Всього знайдених жертв — пʼять. Цікаво, що по одному епізоду викрадалися лише гроші та коштовності. А по другому — юридичні документи одного з українських олігархів. Третя жертва-жінка є керівником одного з департаментів податкової адміністрації. Вона не бажає виносити історію на загал. Ще одна — суддя. Пʼяту жертву — її фах косметолог — катуваннями примусили виконувати роль вербувальниці. Тобто, виходити на обраних жінок, та зводити безпосередньо із бандитами. Саме їй під час катувань розбили грудний імплант. Але найцікавішими є такі факти:

• По-перше, в усіх епізодах відбувалося багатомісячне відстежування жертви. При цьому аналіз поведінки явно проводився за участю професійного психолога.

• По-друге, у двох епізодах випливає пряме замовлення на жертву. В одному робилося це з метою відмовити батька від участі у контракті із Міноборони України.

• По-третє, незвичний спосіб запису жертв у телефонних книжках банди. Жертви позначаються літерно-цифровим кодом. Тобто, є підстави вважати, що вони перебували в якійсь електронній базі. Відтак, жодна з жертв не була випадковою. 

• І по-четверте, тільки в одного з фігурантів у мобільному телефоні знайдено кілька десятків потенційних (!) жертв. Або, як він пояснив волонтерам, «баб под разработку».

Цікаво, що кришують банду колишні співробітники МВС України. А керують всім — росіяни.  Мало того — один з фігурантів є військовослужбовцем збройних сил Російської Федерації. 

Все це вже ніяк не потрапляло під поняття «альфонс», «жигало» та інші терміни, якими позначають чоловіків-повій. Інформація, що викладена тут не є остаточною. Навіть не так — тут викладена допустима для публікації на загал частина фактів. Мала їх частина.

Два кримінальних провадження

В обох фігурантом є Тюсов Іван Дмитрович 1984 року народження. В обох було обкрадання потерпілих. В обох — примус до співмешкання. В обох — погроза вбивством із використанням вогнепальної зброї. В обох — звіряче побиття жінок. В обох — пропозиція поїхати в Італію «до мами».

Особливо цікавим по справі Тюсова є кілька фактів. Почну з того, що зовсім не факт, що Тюсов є Тюсовим. І це не є таємницею для слідства. Наприклад прізвище Романов, слідчу (це жінка) не дивує із позначкою «зовсім». Слідча знає про існування іншого прізвища (можливо, прізвищ) у обвинуваченого і нічого навіть не намагається робити із цим фактом.

Про існування щонайменше двох (чинних!) паспортів громадянина України вона, припускаю, теж знає. І ці факти наводять на думку свідомої «сліпоти» слідства щодо громадянина Тюсова (Романова?) Івана Дмитровича.

Але продовжимо по соцмережах

Перше, на що звертаєш увагу — різні дати народження на різних сторінках однієї людини. Це нормально. Я сам, трапляється, докидаю собі років і ставлю інші регіони народження. Ми не зобовʼязані надавати мережам правдиву інформацію про себе. На додаток — це небезпечно робити. 

 

Значно цікавіше виглядає інформація з офіційних джерел. Одна і та сама людина в базах має кілька місць народження.

Можна припустити, що під час пошуку було навманець вказано місце народження Тюсова. І так само дату народження. І далі база видала у верхній частині — інформацію запитувача, а у нижній — фактичну. Це частково підтверджується матеріалами двох кримінальних проваджень. По першому, злочин скоєно у Дарницькому районі Києва, а по другому провадженню у Шевченківському.

Але це не єдина дивинá в історії цієї людини. Йдемо далі. Нижче наведено іще одну відповідь бази на запит.

Дату народження «мінусуємо». В базі МВС, а це схоже інфа з неї, під час пошуку можна забивати будь-що про «день народження». Це просто обовʼязкова графа. Дивіться місце народження!

Тобто маємо людину із трьома місцями народження, щонайменше: Київ, Дніпропетровщина та Одещина. Відповідно дуже цікаво, а що ж у людині вказано у паспорті? І тут буде іще один сюрприз. Згідно із вже викладеними мною документами, є паспорт серії: КМ, № 851429, виданий Болградським РУВС Одеської області 10 травня 2011 року. Звідси запитання: тоді це що?

А це паспорт-картка. Але вона видана на підставі іншого паспорту (увага!) серії: КМ № 851429, але датою його видачі є 9 серпня 2013 року.

Я стикався із людьми, що мають кілька загальноцивільних паспортів. Здебільшого, їм видавалися документи офіційно, щоб сховати їх від помсти злочинців. Стикався із людьми, що мали кілька паспортів тому, що обʼявляли свої старі паспорти — загубленими. Їх «загублені» паспорти були недійсними, хоча вони ними продовжували користуватися. 

Знаю випадки, коли МВС легалізувало в Україні терористів ІДІЛ.  Їм видавалися дублікати паспортів на імена безхатьків. Припускаю, що причиною цього була ідея використати ісламістів проти українських націоналістів. 

Бачив таких, що покупали собі нові українські паспорти. Але вперше бачу, щоб людині повністю дублювали паперовий паспорт до серії та номера включно, змінивши тільки дату видачі. При цьому дублікат замінили на електронну картку, лишивши паперовий паспорт, виданий раніше. Саме на цій підставі я стверджую, що ця людина діє під контролем співробітників МВС України.

Російський військовослужбовець, що отримав громадянство перед війною

Це теж про Івана Тюсова. Інформація ця виплила, коли зʼясовувалося просте запитання: яким документом, що посвідчує особу, користувався громадянин Тюсов І.Д. до того, як отримав українські паспорти серії: КМ номер: 851429 від 10.05.2011 року та 09.08.2013 року. І проста перевірка сайту «Однокласники» дозволила зʼясувати, що Тюсов Іван Дмитрович НЕ був громадянином України. Щобільше — на цей час він є резервістом ЗС Російської Федерації.

 

Тобто, строкову службу Іван Дмитрович Тюсов починав у 681 навчальному центрі ЗС РФ (в/ч 43533). Готували його як командира гармати або міномету.  А судячи із чорного берету, перед випуском — «дємбєльські» послаблений ремінь із гнутою пряжкою — його було відправлено служити до берегової артилерії або морської піхоти Росії. Потім він повернувся в Україну. Де отримав аж два українських паспорти на одну серію та номер. Один з яких потім обміняв на електронний паспорт. Отримав також закордонний паспорт й зайнявся криміналом.

Юрій Колесников

(далі буде)