Кілер видав себе за співробітника СБУ…

У вбивстві кримінального авторитета  Козлова Михайла Володимировича все було дивним. Власне, і сам він поводився останнім часом вкрай оригінально.  У день вбивства громадянин Козлов зібрав своїх… підлеглих,  скажемо так, на вході у заклад громадського харчування. Там він, у формі проповіді — в такі дні він поводився як біблійний пророк — пояснював своє бачення подій і людей та визначав перелік завдань. Право слухати «августійший спіч» мали тільки наближені (ланкові). Хто не в курсі, що воно таке — т.зв. «ланкові» вони керують невеликими групами, з яких складається організоване злочинне угруповання.

Кілера не побачили — його почули 

Група стояла спиною до джерела загрози, обличчям до ватажка. Фраза в спину: «всєм стоять на мєстє! Работаєт СБУ!», — справила враження. Чи сказали ще й «не повертатись», — тут є розбіжності у спогадах, але ніхто не повернувся. В «роботу СБУ» повірили всі. На скрінах з відео видно, як «поважна братва» підняла руки. А дехто навіть присів, наче за командою конвою.

В цю мить поважний і звиклий розчавлювати авторитетом Михайло Козлов раптом опинився не на «пацанській стрілці», де вирішує сила і вплив, і не на слідстві, де прикривають гроші та адвокати. Він опинився сам на сам зі стволом автомата та очами людини, що тримала автомат в руках. 

Стрілець командами завів Михайла Володимировича до приміщення закладу харчування. Там спокійно, прицільно і, економно розстріляв його. Потім — вийшов. І поки бандюки були пиками в асфальті — втік.

Вбивство не розкрите, вбивцю та замовників не знайдено

Чому ніхто навіть не спробував щось заподіяти? — запитують і досі. А тут насправді все просто. Більшість кримінальників природжені емпати. На рівні інстинкту вони завжди відчувають, що є за людиною. А ще вони звіряча зграя. Взяв на контроль вожака — задавив всю зграю. Тут діяли люди талановиті і, поки що, недорогі за прайсом. Можливо навіть це їхня перша «робота». 

Мене не цікавило насичене життя громадянина Козлова. І не мав я намір розслідувати його смерть, поки не дізнався її подробиць. Поки відео останніх хвилин його не побачив.  Помер Михайло Володимирович непересічно. Привернув увагу спосіб, в який його позбавили життя. Креативно, якщо відкинути мораль. Небезпечно, якщо на замовників та виконавця вийде Контора. 

Живими їх не візьмуть

Це буде той випадок, коли група «Альфа» — саме її кинуть на знешкодження — нікого не затримає. А якщо затримає, то не довезе. Не тому, що хтось не підкориться їм. А для того, щоб у майбутньому було зле навіть від думки полоскати під час кримінальної розборки абревіатуру СБУ.  

Тому розслідування вбивства Козлова Михайла Володимировича триває тихо і неквапливо. Копають оточення і конкурентів Козлова вдумливо і системно — з моменту запліднення. І саме тому «рішення» приймуть  швидкоруч, за найменшої підозри у причетності. Не тому, що Козлов мав якусь цінність для Контори — він звичайний бандит, вже пробачте, що так про покійного. Просто треба раз і назавжди прищепити правило — в бандрозборках Контору не замазувати. Свого часу, за Юрія Кравченка, саме так діяв УБОЗ МВС. І тим заслужив повагу.

Оточення громадянина Козлова М. В.

Негидливим був покійний, і практичним. Послуги надавав різні — від силового прикриття рейдерських атак і далі за переліком. Як його інтереси з Черкащини перемістилися на Київщину — то розмова окрема. Але повипливали цікаві прізвища серед знайомств його. І історії, за прізвищами тими повспливали санкційні-американські. 

Є таке товариство з обмеженою відповідальністю «Войтовське» (Код ЄДРПОУ 30839560) і є його власник, громадянин Томчані Сергій Іванович. Бізнесом громадянина Томчані, серед іншого, є віджим вражаю орендарів. Як давно він став агрорейдером, поки перевіряю. Але чомусь страждають від нього саме ті орендарі, що є атошниками або волонтерами. Тобто він не абиякий «віджимщик бєспрєдєльний». Він людина, ідейна, принципова. Відбирає майно у тих, хто воював проти Росії. І оточення у нього відповідне.

«Вагнергейт» на Київщині

Є серед його партнерів громадянин Булигін Олександр Ілліч. Цей достойник — власник авіакомпанії «Хорс». І цікаво не те, що він став аграрієм. Під час карантину авіаперевезення не були прибутковими. Цікаво те, що авіакомпанія Булигіна опинилася у санкційному списку Сполучених Штатів Америки.  І опинилася там за співробітництво з Іраном.

Співробітництво із ПВК «Вагнер» їм тоді не предʼявляли. У той період це не було б причиною для санкцій США. Дональд Трамп тоді щось шукав в очах Володимира Путіна. Не знаходив і вперто продовжував пошук. Але ж є дати надання   «транспортних послуг». У той період булигінська «Хорса» явно обслуговувала не лише «Стражів Ісламської Революції» (КСІР). Працювати на Близькому та Середньому Сході на Іран і при цьому ігнорувати інтереси ФСБ та ГРУ РФ не вийшло б. Тобто, на Київщині, одним з керівників угруповання агрорейдерів є людина, що співпрацювала із міжнародними терористами та спецслужбами Російської Федерації? І вона відстежується, як оточення вбитого кілерами громадянина Козлова М.В.

Рейдерський напад на фермерів 21 жовтня 2021 року

Подробиці по цьому факту будуть, коли надійде відповідь на на мій запит до СБУ. А покипросто зауважимо на цьому факті.

Якщо б Україні раптом запрацювало законодавство

Враховуючи військові злочини, які було скоєно у Сирії і нетільки, наслідки мали б бути приголомшливі. Так, після потрапляння у санкційний перелік Мінфіну США, за співпрацю із КСІР (доведено) та ЧВК«Вагнером» (імовірно), розвивати Булигіну свої бізнесові здібності на «кічі» грою «в буру». І літав би він хіба що автозаком. І маршрут був би один — з СІЗО до колонії та назад, «за нововиєвленими обставинами». 

Своєю чергою «агробізнес» громадянина Томчані (партнера Булигіна), був би вельми спрощений. Складався б він лише з обслуговування господарських приміщень якогось виправного закладу. Так би вони й жили — один між «бурою» та судами, а другий в очікуванні свободи із чистим сумлінням.

Але українська реальність вибірково толерантна. Тому швидше дитячий кардіохірург із музикантом опиняться на нарах за тероризм. А от у Олександра Ілліча Булигіна та Сергія Івановича Томчані із поліцією поки все добре.

Два кримінальні провадження

Одне має номер ЄРДР 12021111130001690 від 9 вересня 2021 року. Друге має номер 12021111130001728 і датоване воно вже 12 вересня 2021 року. Відрізняються вони лише останніми номерами та датами реєстрації невипадково. Провадження від 12 вересня, імовірно є відповіддю на провадження від 9 вересня. Це такий спосіб захисту від потерпілих. Свого роду зустрічна заява про побиття від гопника проти жертви, яку не вдалося пограбувати. Принаймні все виглядає саме так. 

Кількість постраждалих від дій Булигіна і Томчані треба ще перевіряти. А поки розповім кілька схем, за якими діють ці ідейні громадяни.   

Все починається з усних угод

Так сталося, що більшість атошників та волонтерів уникають письмових угод. З одного боку це помилка. З іншого для цього є і обʼєктивні причини. Основних — три. 

По-перше, ця категорія людей звикла довіряти словам. По цей бік фронту для них донедавна були всі своїми. Вони живуть в інших ціннісних категоріях і це їх далі-часто підводить.

По-друге, в Україні письмові угоди нічого не гарантують. В суді часто перемагає той, у кого є «корупційний бюджет» і пригодовані судді на ньому. Якщо до них є кілька місцевих поліціянтів — це поки припущення — то перемога гарантована. Тому, і є практика у великого українського бізнесу судитися у Лондоні та Стокгольмі. 

По-третє, в Україні, діють цілі кримінальні «кол-центри», де по соцмережах та офіційних базах збирається інформація. Причому інформацію збирають навіть там, де вона мала б бути закритою. Мало того — часто такі «кол-центри» знаходяться в місцях позбавлення волі. Тобто, фактично — під охороною Мінюсту України. Відтак, угода, проведена по всім правилам може коштувати і майна, і життя. 


Робота із жертвою

Правило просте — чим законослухняніша людина, тим краще. Відморозка не кинуть. Його наймуть проти НЕвідморозка. Далі наділяються поля. Наділяються не аби як. Штучно створюється ситуація, коли орендарів на полях забагато. Конфлікт між орендарем і землевласником (або землеконтролером), легко переводиться у конфлікт між орендарями. У цій схемі більша частина врожаю переможених лишається землевласнику. 

У другій схемі, щоб посилити конфліктні ситуації, для збору врожаю залучаються кримінальні структури. Вони заходять із підробними документами та силовими групами «тітушек». Так виникають ситуації, коли фактичний власник із мінімальним оформленням, виглядає слабшим за кримінальну групу із фіктивним пакетом документів. У разі несподіваного втручання поліції — всіх не купиш — землевласник може послатися, що орендарів у нього багато. А документообіг у нього ведеться не найкраще. Далі призначається винний, якого звільнить «за недбалість». 

Буде штраф, який він оплатить. Проте, якщо проброс поставлено на потік, він все одно виграє. 

Є окрема схема для атошників. Для цього при збиранні чужого врожаю залучаються етнічні кримінальні групи. У разі силового спротиву крадіжці, орендаря завжди можна звинуватити заявою до поліції у нацизмі. І доведеться доводити, що він захищав свій врожай, а не нападав на групу ромів, вірмен чи грузинів з азербайджанцями на своїх полях. У цьому випадку на боці рейдера працюватимуть фінанси діаспор. 

(продовження тут)