Про небезпеку для розвитку україно-американських стосунків в галузі стратегічних матеріалів, енергетики та оборони
Колишній очільник МВС Арсен Борисович Аваков вочевидь неправомірно очолював Міжурядову комісію економічного співробітництва між Україною та Францією. Бо не займав ані посад прем’єр-міністра, ані посади віцепрем’єр-міністр українського уряду.
Невідповідність Авакова комісійні посаді порушує рівне представництво двох держав у цьому органі. Вірогідно свідомий орієнтир на порушення був обґрунтований корисливою метою, державного службовця – головування Авакова А.Б. в Комісії відбувалося в період, коли Україна рядом рішень починала підготовку до приватизації одного зі своїх державних промислових активів, АТ «Об’єднана Гірничо-Хімічна Компанія ОГХК» (JSC UMCC).
Посада в Комісії дозволяє кулуарно приймати побажання та заявки відносно бажаної ціни або форми приватизації державних та приватних гірничопромислових активів у сфері Стратегічних матеріалів машинобудування та атомної промисловості (СММАП). До приватних активів, імовірно цікавих інвесторам Франції, можна відносити ряд українських компаній-розробників родовищ урану, літію та інших рідкісних металів. В період перебування Авакова А.Б. на посаді в МВС у 2015-21 роки, компанії інвесторів з його найближчого оточення, як Ігор Котвицький та інші, отримали спецдозволи на розробку ряду родовищ СММАП. Ці інвестори розробку копалин не вели.
Невмотивована купівля прав на видобуток та його подальше гальмування порушує інтереси держави на користь РФ. Завдяки сприянню корупційним діям в Україні, Росія продовжує домінувати на українському ринку імпорту рідкісних та кольорових металів. Після першого періоду гальмування родовищ, їх компанії-розробники у 2019-21 роки постійно змінювали власника на третіх інвесторів. Це, наприклад, Геннадій Буткевич та інші подібні інвестори, які до теперішнього часу належним чином розробкою копалин СММАП не займалися. Не виключено, що таким самим чином саботуватимуть розвиток СММАП в Україні на користь РФ і четверті інвестори, п’яті, та наступні.
З огляду на цей невтішний перебіг подій з приватними та фальшивими видобувними активами, — категоризацію та пріоритетність ресурсів СММАП в Україні вдалося визначити лише після звільнення Авакова А.Б з членів уряду. Пріоритетність гірничих ресурсів було встановлено Указом Президента №306/2021 від 23 липня.
Навіть поверховий аналіз цього документу показує, що на процес підготовки Указу могло впливати оточення міністра внутрішніх справ Авакова та інших приватних «інвесторів», які мають на меті тільки спекулятивний перепродаж. Тому принципово не працюють над виділеними їм державою родовищами рідкісних металів та рідкоземельних елементів.
Наприклад, на відміну від критичного 8-ми місячного терміну гальмування розробки нафтогазових виділених родовищ, гальмувальникам розробки родовищ сировини СММАП Указ надає більш ніж втричі більший крайній термін — аж 2 роки. Якщо таке гальмування розробки після отримання спецдозволу завершується, тоді держава в особі профільного відомства, зобов’язана повернути собі родовища. Виходячи з українських реалій, це обіцяє на додаток до 2 «законних», ще 2-х років простою родовищ, — додатково мінімум 1-5 років. Вони підуть на особисте збагачення окремих представників судової гілки влади, або їх родичів чи довірених осіб. Отже, недопрацювання українською владою політики в галузі розвитку СММАП потребують негайних коректив.
Окремого вивчення потребує визначення реальних мотивів Авакова А.Б. у нарощуванні імпорту військової та транспортної техніки з Франції в Україну.
Таке нарощування перетворило Україну вперше в її історії з експортера в нетто-імпортера спецтехніки, що відбулося за умови наявності в нашій державі наявний власного виробництва або перспектив його розвитку.
Про вплив Франції
Досягнення контролю над UMCC капіталу Франції та компаніям французького походження вкрай необхідно. Але є питання: чи несе цей інтерес Україні бодай якусь користь. Необхідність купівлі UMCC є високою. Бо попри плідний союз компаній Франції та КНР, навіть за китайської підтримки, сфера французького впливу в ресурсних регіонах Африки у 2019-21 роках почала стрімко скорочуватися. Без нарощування активів в інших регіонах світу, гірничо-хімічний капітал Франції втрачає переваги у конкурентній боротьбі з корпораціями КНР, США, Великобританії, Швейцарії та Бельгії. Постійне нарощування потужностей всім цим гравцям ринку потрібне для того, щоб короткочасно, на період 5-10 років, зупиняти/нарощувати потужності в певних країнах. Цим, в результаті, вони досягатимуть довготермінових цінових, технологічних та торговельних альянсів з іншими ключовими світовими виробниками.
Контроль гірничих активів Франції
Більшість закордонних та власних потужностей французької кольорової металургії контролюється підприємствами промислово-фінансової Групи, яку формують засновники інвестиційного банку Rothschild & Co. Вони конкурують з більш потужними виробниками металів Бельгії та Великобританії. Найбільш стійким партнером групи, зокрема банку BNP Paribas (BNP Ukrsibbank), в Україні є харківський покровитель Авакова А.Б, Олександр Ярославський. Він десятиліттями був партнером по алюмінієвому бізнесу російського магната О. Дерипаски. Він також, схоже, є цікавим партнером по нафтопереробному бізнесу Коломойського. В першу чергу «цікавим» щодо можливості витіснення Коломойського із Кременчуцького НПЗ «Укртатнафта», та з України взагалі, на користь інших партнерів Ярославського.
За рідкісними виключеннями, історичні пріоритети групи Rothschild & Co. концентруються переважно в банкінгу та металургії. При цьому, так само «історично», вони обходять увагою нафтову та газову промисловість.
Проєкти Групи в металургійних та гірничих галузях складають сотні, в яких залучені тисячі осіб, тоді як активність Групи в газовій промисловості представляють лише одиниці, що стоять над десятками проєктів. Дистанціонування від ринку вуглеводнів є притаманною рисою політики Групи.
Попри цю рису, підприємства вказаної фінансової групи у Франції, та її стійка клієнтела з-поміж партнерських газових корпорацій ЄС, у 2016-20 роки змогли досягти яскравих позицій в газовій промисловості України. Зокрема, завдяки прямій співпраці з Петром Порошенко по «передачі в траст» його майна британському відгалуженню групи N.B.Rothschild & Co., компанії Групи отримали від Порошенка право всебічної координації реформ державних активів НАК «Нафтогаз України», «амбалдинг».
Є дуже вірогідним, що замість отримання позитивних результатів у реформі газової промисловості України, певні діячі Франції, окрім пустих як виявилося декларацій, мали більш важливу приховану мету — отримати привілейований доступ до родовищ ресурсів СММАП в Україні. Або ж, що рівнозначно — загальмувати освоєння цих ресурсів, виходячи з поточних потреб металургійних підприємств, пов’язаних із Групою Rothschild & Co., щоб підтримувати вигідні Групі ціни на світовому ринку рідкісних та кольорових металів.
Внутрішньополітичні та особисті суперечки, які у 2014-21 роки тривали між Аваковим А.Ю. та Порошенко О.П., певною мірою віддзеркалюють те, що ці два діячі практично однаково розуміли та прораховували наміри деяких інвесторів Франції відносно України, та шляхів її гірничопромислового розвитку. Варто додати, що найбільше Порошенко П.О. у 2017-18 роки викупило найбільше в Європі рудне родовище сировини літію, та не показувало реальних планів його освоєння. Нагадаємо, що оточення Авакова А.Б. чинило те ж саме.
Підсумовуючи ситуацію, яка склалася з вірогідною перемогою капіталу Франції та пов’язаних з ним підприємств в конкурсі по приватизації такого цінного гірничопромислового активу України, як «ОГХК», варто зауважити – неоднозначні результати участі компаній Франції в реформі української газової промисловості потребують як мінімум, детального вивчення. Бо такі суперечливі «газові» результати не дають Франції права скоїти щось подібне ще й в українській гірничо-хімічній та гідрометалургійній індустрії рідкісних металів, на додаток до результатів у газовій сфері.
Про глобальний контекст
Криза, яка охопила світове автомобілебудування у 2020-21 роки, має однією з основних причин дефіцит промислових потужностей променевої електронної літографії. Вона споживає великі обсяги води, та рідкоземельних елементів та металів стратегічного значення, які входять до групи ресурсів СММАП. Причиною дефіциту робочих потужностей електронної літографії, поки що, є не нестача ресурсів, яка буде пізніше. Поточних причин гальмування виробництв дві. Перша — епідемія, яка обмежила ротацію кваліфікованих трудових ресурсів між електронними підприємствами різних країн. Друга — кліматичні зміни, які непередбачено обмежили водопостачання промислових підприємств електронного машинобудування в провідних країнах-виробниках електронних плат (Республіка Китай, Японія, КНР).
На відміну від багатьох інших товарів, складувати електронні чіпи запаси комерційно не вигідно. Їх модельний ряд занадто швидко оновлюється для того, щоб формувати значущі товарні резерви. Отже, криза виробництва електронних чіпів в реальному часі примушує фінансових інвесторів переглядати попередні плани, та вкладати додаткові кошти в резервні ланки виробничих потужностей. В майбутньому, ці резервні виробництва будуть завантажуватися у разі, якщо буде непередбачено плигати попит на електронні плати та їх компоненти.
Такі події 2020-21 років доводять, що СММАП на відміну від інших економічних сфер, має найбільше шансів стійкого розвитку та інвестицій за будь-який перспективи. Ця галузь економіки, серед інших менш стабільних сфер, буде стало зростати в усякий умовах. Бо «метали майбутнього» – приречені панувати на світових ринках і в умовах подальшого мирного стійкого світового технічного прогресу, та за інших менш сприятливих обставин. Бо попит на продукцію СММАП буде зростати й у звичних умовах, і в умовах розгортання Світової війни, або ж росту регіональної військової напруги.
РФ та проблеми України із розвитком ССМАП
Україна призначила початок конкурсу з приватизації JSC UMCC на 30 серпня – і на ці ж дні, Адміністрація США в червні, запланувала почати у Вашингтон 30 серпня/1 вересня перші офіційні переговори між Україною та США на найвищому рівні. Збіг дат є красномовним. Перспективи співпраці в галузі СММАП посідають чільне місце в інтересах до України з боку великого американського бізнесу. Цей напрямок майбутньої економічної інтеграції України та США обіцяє стати флагманським.
Відповідно до такої перспективи, РФ влітку 2021 року почала використовувати різноманітні теми розвитку ГТС України, щоб принизити науково-технічну та ресурсну суб’єктність України. Метою таких зусиль є поставити українські зусилля, та гірничо-металургійну цінність взагалі, на другорядний план міжнародної уваги.
Воєнному супротивнику не вигідно бачити перспективу, коли успішний початок україно-американської інтеграції економік двох країн буде мати галузеві пріоритети, які приречені на стале зростання. РФ треба, щоб було навпаки. З точки зору противників України, інтеграція її економіки з США має будуватися на крихкому ґрунті. Міцний ґрунт, це українські наукові та гірничі ресурси, розвиток яких дійсно збігатися з довготривалими інтересами економіки США. Такий напрямок відповідає ущільненню взаємопов’язаності економік США та України. Щільна економічна взаємопов’язаність між двома країнами на зараз фактично відсутня. Такий негативний стан досягнутий завдяки постійному та активному втручанню РФ в розбудову україно-американських економічних та політичних стосунків.
За глибинним наративом пропаганди РФ, головним інтересом США в Україні є не гірничі ресурси, а ринок природного газу. Марно надіятися на те, що в Москві хтось по дурості сплутав реальні економічні цінності, та надумав примару американської газової експансії, щоб з нею воювати задля екстазу внутрішньої російської аудиторії. Російські зусилля по викривленню реальних напрямків зацікавленості економік США, України та прилеглої частини Європи, дедалі більше зростають. Наче б то невинні російські пропагандистські викривлення, це суто теорія. Але вона грає значну прикладну роль. Викривлення гальмують інтеграції між країнами. Вони є дуже корисними для того, щоб заморозити розвиток тої частини «тимчасово незалежних» держав Європи, які приписуються до «потенційно російської» або «історично російської» зони ексклюзивного впливу.
По-перше, на відміну від об’єктивної взаємопов’язаності економік України та США світовим ринком гірничих ресурсів, газотранспортні системи США та України жодним чином не з’єднанні (навіть, не поєднані лініями експорту скрапленого газу, LNG).
По-друге, газові підприємства США дуже слабо представлені на ринку Східної Європи. На відміну від корпорацій Німеччини та Франції, фронтальні фінансові цінності та інвестиційні плацдарми корпорацій США у в цьому регіоні Європи поки що практично відсутні (хіба що, за виключенням торговельних інтересів короткочасного характеру).
По третє, США ще багато років будуть мати не значний, у світовому вимірі, експорт скрапленого природного газу, LNG, до ЄС та Туреччини. Рівень цього експорту аж ніяк не дає Вашингтону підстав «оголошувати» Європу зоною виключних американських газових інтересів, щоб як транслює Москва, «переглядати історичні газові інтереси РФ». Як би не старалася довести протилежне російська зовнішня політика, такі газові пріоритети економіки США перебільшені, та не відповідають дійсності.
Реакція на те, як РФ підміняє газовою тематикою більш важливі напрямки співробітництва між Україною та США, доцільно враховувати причини, чому РФ у 2003-17 роки змогла помітно випередити Україну в технологіях та на ринках броньованої сталі, спец сплавів, та сировини для атомної промисловості та електроніки – таке тимчасове випередження сталося тому, що РФ системно втручалася в політичне життя та насаджувала корупцію в Україні не наодинці. Військовому ворогу України в цьому напрямку так же системно допомагали численні партнери Москви в ЄС, та інших регіонах світу.
Андрій Старостін
